Масштабні руйнування внаслідок бойових дій поставили перед Україною безпрецедентний виклик, який полягає в управлінні мільйонами тонн будівельних відходів. У пошуках ефективних рішень українські фахівці дедалі частіше звертаються до досвіду європейських країн, які вже пройшли шлях трансформації законодавства та технологій. 

Одна з таких країн — Чехія. Станом на 2026 рік у країні переробляється 90% відходів будівництва і знесення, а перероблені матеріали успішно застосовуються в нових будівельних проєктах.

21 травня 2026 року Ukraine Support Team спільно з Фондом «Партнерство» провели захід за участі чеських фахівців у галузі поводження з будівельними відходами. Експерти поділилися практичними порадами щодо ефективної переробки відходів будівництва і знесення (ВБЗ).

Мірослав Шкопан — представник Асоціації розвитку переробки будівельних матеріалів у Чехії (ARSM), яка у 2026 році відзначила 31-річчя своєї діяльності. Він поділився практичним досвідом та ключовими підходами, що дозволили Чехії суттєво просунутися у сфері рециклінгу.

Мірослав Духонь — директор компанії RED-BETON (Брно-Хрліце). Він розповів про виробничий процес переробки матеріалів, практичні виклики впровадження та надав конкретні рекомендації для України.

З чого починати зміни

Мірослав Шкопан наголосив, що основою для мотивації виробників до переробки є законодавче регулювання. В основі чеського законодавства з управління відходами лежить ієрархія, закладена у Рамковій директиві 2008/98/EC. Вона ставить на перше місце уникнення утворення відходів, потім — підготовку до повторного використання матеріалів без переробки, далі — власне переробку, після якої йде видалення шляхом спалення. І лише на останньому місці — захоронення на полігоні.

У країнах ЄС виробники несуть повну відповідальність за продукт: від будівництва до утилізації відходів. Якщо виробник захоче захоронювати відходи на полігоні у Чехії, йому доведеться заплатити 1600 чеських крон (65 євро за тонну). З 2030 року, відповідно до вимог ЄС, буде введена повна заборона захоронення ВБЗ, що підлягають переробці.

В Україні ситуація кардинально інша: у пріоритеті досі залишається захоронення будівельних відходів. Ціна утилізації тонни ВБЗ на полігоні становить лише 6–8 євро. Такі умови не стимулюють забудовників до відповідального ставлення до власних відходів і не заохочують до повторного використання матеріалів.

Водночас Україна вже рухається у напрямку гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

«Команда підтримки реформ вже напрацювала чотири законопроєкти з тринадцяти, які мають бути прийняті. Найближчим часом вони мають надійти до Верховної Ради», – повідомила Олена Вусик, старша проєктна менеджерка реформи управління відходами Команди підтримки реформ при Міністерстві економіки України, під час виступу в Українському кризовому медіа-центрі 4 травня 2026 року.

Селективний демонтаж як основа якісної переробки

В Україні сортування будівельних відходів безпосередньо на місці знесення поки що залишається радше винятком, ніж нормою. Між тим, саме від якості вихідної сировини напряму залежить якість переробленого матеріалу. Чеські експерти наполягають: селективний демонтаж потрібно проводити ще на місці знесення чи руйнування будівлі.

Перед початком демонтажу обов’язково слід відокремити деревину та інші органічні компоненти, а також небезпечні матеріали, зокрема азбест, який потребує особливого поводження відповідно до санітарних норм. Переробка безпосередньо на місці демонтажу є також найбільш економічно вигідною.

Мірослав Шкопан навів приклад із практики: перебудова колишньої фабрики у місті Брно (Чехія), яку зараз частково перетворюють на житловий і офісний комплекс. Стара частина будівлі збережена і функціонує як музей. Перероблений матеріал з демонтованих конструкцій використано безпосередньо на цьому ж будівельному майданчику.

Втім, не завжди є змога проводити селективний демонтаж на місці. В умовах щільної міської забудови — як на деяких вузьких і жвавих вулицях Брно — завезти велику переробну техніку неможливо. У таких випадках уламки транспортують на спеціальні майданчики, де їх досортовують на автоматизованих лініях.

Як змусити будівельні компанії сортувати відходи?

Мірослав Духонь, директор RED-BETON, звернув увагу на типовий бар’єр, з яким стикаються в усіх країнах: будівельні фірми не зацікавлені у сортуванні та переробці відходів без чіткого фінансового стимулу. Компанія RED-BETON вирішила цю проблему прагматично — запровадила економічно вигідні тарифи для тих, хто привозить на переробну станцію вже відсортовані відходи.

«Переробка несортованих відходів у Red Beton коштує на 70% дорожче порівняно з відсортованими» — зазначив Мірослав Духонь.

Саме такий механізм спонукає компанії змінювати поведінку безпосередньо на будівельному майданчику.

Що може взяти Україна

Для України чеський досвід є особливо цінним, оскільки демонструє реалістичний і вже випробований шлях, який можна адаптувати до українських умов — зокрема з огляду на масштаб руйнувань і нагальну потребу у відбудові.

По-перше

Потрібне чітке нормативне поле, яке визначатиме правила поводження з відходами будівництва та знесення: вимоги до сортування, переробки, контролю якості та використання вторинних матеріалів.

По-друге

Необхідна галузева інституція або платформа, яка об’єднає бізнес, науку, органи влади, громади та експертне середовище. У Чехії таку роль виконує ARSM. В Україні подібна модель могла б стати важливим інструментом координації ринку і каналом передачі міжнародного досвіду.

По-третє

Потрібні пілотні проєкти в громадах, які вже сьогодні стикаються з великими обсягами руйнувань — передусім на деокупованих та прифронтових територіях. Саме на рівні громад можна відпрацьовувати практичні моделі: від демонтажу й сортування до переробки та повторного використання матеріалів у локальних проєктах відбудови.

По-четверте

Необхідно формувати довіру до рециклінгових матеріалів. Для цього потрібні стандарти, лабораторні випробування, сертифікація, переконливі приклади успішного застосування, а також включення таких матеріалів у публічні закупівлі там, де це технічно обґрунтовано.