Home » Новини

ГО «Ukraine Support Team» розпочинає реалізацію проєкту «WasteSmart: розумне управління відходами в громадах», який отримав підтримку за результатами конкурсу «Підготовка до вступу в ЄС на рівні громад 2.0».

Проєкт реалізується за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом».

Проєкт триватиме з вересня 2026 року до липня 2027 року та буде спрямований на посилення спроможності територіальних громад у сфері управління відходами.

Чому це важливо

Українські громади поступово переходять до нової системи управління відходами, яка відповідає вимогам законодавства України та стандартам Європейського Союзу. Водночас на місцевому рівні часто бракує фахівців, практичних знань і готових інструментів для розроблення та впровадження місцевих планів управління відходами.

У багатьох громадах управління відходами досі зводиться до окремих технічних рішень, наприклад встановлення контейнерів або пошуку місця для захоронення. Проте сучасна система потребує комплексного планування: аналізу обсягів відходів, вибору технологій, розвитку інфраструктури, фінансового моделювання та залучення мешканців.

Саме на вирішення цих питань спрямований проєкт WasteSmart.

Що передбачає проєкт

У межах проєкту буде створено освітньо-консультаційну програму для представників громад, комунальних підприємств, громадських організацій та інших зацікавлених учасників.

Програма охоплюватиме сім основних тематичних блоків:

• рамкове законодавство України та ЄС у сфері управління відходами;
• планування систем управління відходами;
• розроблення місцевих планів управління відходами;
• технології оброблення відходів;
• полігони та об’єкти захоронення;
• фінансове планування;
• реалізація місцевих планів управління відходами.

Передбачено проведення серії інтерактивних онлайн-тренінгів, практичних семінарів і консультацій із залученням експертів юридичного, технічного, інженерного та інституційного профілів.

Учасники працюватимуть із практичними завданнями, аналізуватимуть ситуацію у своїх громадах, визначатимуть інфраструктурні потреби, обиратимуть оптимальні технологічні рішення та формуватимуть окремі розділи майбутніх місцевих планів управління відходами.

Поглиблений практикум для представників громад

Окремий компонент проєкту передбачає відбір до 30 представників територіальних громад для участі у поглибленому практикумі.

Відібрані учасники отримають можливість:

• працювати у малих робочих групах;
• отримувати індивідуальний зворотний зв’язок від експертів;
• підготувати концепцію або ключові розділи місцевого плану управління відходами;
• розробити спрощену фінансову модель системи управління відходами для своєї громади;
• презентувати напрацювання під час фінального онлайн-заходу;
• отримати електронний сертифікат за результатами проходження практикуму.

Для широкого кола зацікавлених учасників онлайн-тренінги будуть доступними у відкритому форматі.

Освітньо-консультаційна спільнота

Важливою частиною проєкту стане створення онлайн-спільноти для постійної комунікації між громадами, експертами та представниками громадянського суспільства.

У межах спільноти планується:

• обмін практичним досвідом між громадами;
• обговорення складних питань підготовки місцевих планів;
• поширення навчальних матеріалів і шаблонів документів;
• доступ до записів тренінгів та практичних семінарів;
• формування електронної бібліотеки з методичними матеріалами, прикладами розрахунків і кейсами громад.

Спільнота має продовжити роботу і після завершення проєкту як майданчик для професійної взаємодії та обміну досвідом.

Очікувані результати

За підсумками реалізації проєкту представники громад отримають практичні знання та інструменти для:

• самостійного розроблення місцевих планів управління відходами;
• оцінки поточного стану системи управління відходами;
• вибору технологій оброблення та захоронення відходів;
• планування необхідної інфраструктури;
• підготовки фінансових моделей;
• організації реалізації та моніторингу місцевих планів;
• застосування європейських принципів та підходів у роботі громад.

«Для громад важливо отримати не лише загальне розуміння реформи управління відходами, а й конкретні інструменти для щоденної роботи. Саме тому проєкт поєднує навчання, практичні завдання, консультації та підготовку реальних напрацювань для громад», — зазначає голова UST Олена Колтик.

Інформацію про відкритий набір, графік навчання та умови участі UST повідомить додатково на офіційних сторінках організації.

Повномасштабна війна змінила роль громад в енергетиці. Якщо раніше їхні завдання переважно зводилися до оплати енергоресурсів і забезпечення роботи комунальних підприємств, то сьогодні на місцевому рівні необхідно одночасно готуватися до тривалих відключень, зберігати життєво важливі послуги та планувати розвиток власної енергетичної інфраструктури.

Ці питання обговорювали під час XI Business & Legal Energy Forum, організованого видавництвом «Юридична практика». Фінальна сесія форуму була присвячена інвестиціям у нову енергетику: ролі громад і бізнесу, перспективам децентралізованої генерації, механізмам державної підтримки та умовам, необхідним для реалізації енергетичних проєктів.

У дискусії взяла участь Олена Колтик, голова Ukraine Support Team та керівниця сектору енергетики BRDO. У своєму виступі вона зосередилася на тому, як громадам поєднати кризову готовність із довгостроковим інвестиційним плануванням.

Мегавати ще не означають стійкість

Розвиток розподіленої генерації є одним із ключових напрямів посилення української енергосистеми. Проте сама наявність нових потужностей на території громади ще не гарантує, що під час блекауту лікарня, водоканал або котельня отримають необхідну електроенергію.

Енергетичні установки можуть виконувати різні функції. Одні працюють на загальну мережу, інші забезпечують власне споживання підприємства, а треті мають підтримувати автономну роботу критично важливих об’єктів. Кожна з цих моделей потрібна, але їхній внесок у стійкість громади є різним.

«Кількість встановлених мегаватів ще не дорівнює енергетичній стійкості громади. Важливо розуміти, які саме послуги збережуться під час блекауту, яку частину критичних потреб ми зможемо покрити та скільки часу система працюватиме автономно», — наголосила Олена Колтик.

Тому оцінювати готовність громади лише за переліком генераторів, когенераційних установок чи сонячних електростанцій недостатньо. Потрібно знати, чи запуститься обладнання під реальним навантаженням, чи має об’єкт необхідну схему підключення, на скільки годин вистачить палива або накопиченої енергії та чи готовий персонал діяти в кризовому режимі.

План стійкості: від переліку обладнання до сценаріїв роботи громади

План енергетичної стійкості має починатися не з бажаного переліку нового обладнання, а з оцінки фактичного стану громади. Необхідно визначити, які послуги мають зберігатися за будь-яких умов, які об’єкти їх забезпечують, як ці об’єкти залежать один від одного та яке мінімальне навантаження необхідно покрити.

При цьому йдеться не лише про формальний перелік критичної інфраструктури. Під час тривалого блекауту громаді потрібні вода, тепло й медична допомога, але також зв’язок, транспорт, аптеки, магазини та спроможність місцевого бізнесу продовжувати роботу. Відмова одного елемента може спричинити каскадні наслідки для інших систем.

Якісний план стійкості має включати:

• оцінку критичних послуг і необхідного для них енергетичного навантаження;
• інвентаризацію наявної генерації, систем накопичення, запасів палива та схем підключення;
• аналіз взаємозалежностей між об’єктами водо-, тепло- та електропостачання, зв’язку, медицини й транспорту;
• сценарії відключень різної тривалості та чіткі алгоритми дій;
• визначення відповідальних осіб, порядку перемикання й можливостей взаємодопомоги;
• мінімальний безпечний режим для водоканалів і теплопостачальних підприємств, який дозволить зберегти обладнання або коректно зупинити систему;
• регулярні тестові запуски резервного обладнання під навантаженням.

Таку картину доцільно відображати в паспорті енергетичної стійкості громади, а виконання заходів — контролювати за допомогою системи актуального моніторингу.

До найближчого опалювального сезону неможливо повністю перебудувати місцеву енергетичну систему. Однак уже зараз громади можуть перевірити готовність обладнання, запаси палива, схеми перемикання та дії персоналу, а також усунути найбільш небезпечні прогалини.

Два горизонти планування: кризова готовність і довгостроковий розвиток

Плани енергетичної стійкості відповідають на термінове питання: як громада працюватиме під час кризи та збереже мінімально необхідний обсяг послуг. Але вони не повинні підміняти довгострокове енергетичне планування.

Для цього вже існує інший інструмент — місцевий енергетичний план (МЕП). Він має формувати цілісну картину споживання енергії в громаді, визначати напрями розвитку генерації та мереж, заходи з енергоефективності, можливості використання відновлюваних джерел і систем накопичення, а головне — створювати основу для інвестиційного портфеля.

План стійкості та МЕП мають різні часові горизонти, але повинні спиратися на спільні дані та доповнювати один одного:

• план енергетичної стійкості визначає критичні потреби, резерви, кризові сценарії, алгоритми дій і першочергові заходи;
• місцевий енергетичний план задає довгострокову траєкторію розвитку енергетики громади та формує послідовність інвестиційних проєктів.

МЕП не повинен залишатися формальним документом або переліком обладнання, на яке громада планує знайти бюджетне чи донорське фінансування. Його практична цінність полягає в переході від загальних намірів до портфеля технічно й економічно обґрунтованих рішень: із визначеними об’єктами, очікуваним ефектом, орієнтовною вартістю, моделлю реалізації та можливими джерелами фінансування.

Саме така послідовність — дані, аналіз, пріоритезація, підготовка документації та залучення фінансування — дозволяє перетворити енергетичне планування на інструмент реальних змін.

Об’єднаний попит — ресурс громади для залучення інвестора

Сьогодні громади часто пропонують інвестору земельну ділянку для розміщення нового енергетичного об’єкта. Проте їхня потенційна роль значно ширша.

Водоканал, теплопостачальні підприємства, лікарні, заклади освіти, адміністративні будівлі та місцевий бізнес уже формують значний попит на енергію. Якщо його належно оцінити й об’єднати, громада може запропонувати інвестору не лише майданчик, а й прогнозований обсяг споживання та перспективу довгострокових домовленостей про закупівлю енергії.

«Один із недооцінених ресурсів громади — її об’єднаний попит на енергію. Він може стати основою для партнерства з приватним бізнесом: у звичайних умовах установка працюватиме за економічно життєздатною моделлю, а під час кризи зможе забезпечити визначені потреби громади», — зазначила Олена Колтик.

Такий підхід може стати основою для розвитку енергетичних спільнот, у яких місцева влада, комунальні підприємства, бізнес і мешканці спільно виробляють, споживають або обмінюються енергією. Водночас кожен проєкт має пройти технічну та економічну оцінку. Розподілена генерація не повинна встановлюватися лише заради показника потужності — для неї необхідно заздалегідь визначити функцію, споживачів, модель роботи в нормальних і кризових умовах та джерело повернення інвестицій.

Від хаотичних запитів — до підготовлених проєктів

Одна з основних перешкод для залучення коштів полягає не лише в нестачі фінансування, а й у недостатній підготовленості самих проєктів. Інвестору або фінансовій установі потрібна зрозуміла відповідь на питання: хто споживатиме енергію, яким буде попит, як проєкт підключатиметься до мереж, якою є його економіка, хто нестиме відповідальність за реалізацію та як розподілятимуться ризики.

Тому планування має завершуватися не документом, а пакетом проєктів, готовність яких поступово підвищується: від концепції й попереднього техніко-економічного аналізу — до визначення організаційної моделі, підготовки проєктної документації та фінансування.

Це потребує нової архітектури роботи на місцевому рівні: єдиних підходів до оцінки потреб, зіставних даних, прозорої пріоритезації та зв’язку між планами громад, регіональним рівнем і державними програмами підтримки.

Для Ukraine Support Team принципово важливо, щоб громади переходили від окремих закупівель і ситуативних запитів до системної моделі: розуміння власних потреб, оцінки наявних ресурсів, визначення пріоритетів і підготовки проєктів, здатних залучити фінансування.

Енергетична стійкість у такій моделі — це не лише здатність пережити наступний блекаут. Це спроможність громади управляти своїм енергетичним майбутнім: зберігати базові послуги під час кризи, скорочувати витрати, залучати бізнес і послідовно реалізовувати обґрунтовані інвестиційні рішення.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. 

28 липня UST провела онлайн-захід «Медичні відходи: від викликів до рішень», під час якого представила результати дослідження «Аналіз поводження з медичними відходами в Україні». До обговорення долучилися представники Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, народні депутати України, експерти, представники медичних закладів, бізнесу та органів місцевого самоврядування.

Під час заходу учасники обговорили стан системи управління медичними відходами в Україні, прогалини у законодавстві, реальні масштаби ринку, проблеми обліку та транспортування небезпечних відходів, а також необхідні кроки для наближення української системи до європейських стандартів.

Дослідження UST поєднало аналіз українського та європейського законодавства із масштабним аналізом даних системи Prozorro. Експерти проаналізували закупівлі за 2024–2025 роки, здійснили поглиблений аудит 100 договорів та порівняли українську статистику з даними країн Європейського Союзу. Такий підхід дозволив оцінити не лише законодавчу базу, а й реальний стан ринку медичних відходів та його економічний потенціал.

Одним із найважливіших висновків стало те, що офіційна статистика не відображає реальних обсягів утворення медичних відходів. За офіційними даними, в Україні утворюється лише 0,04 кг медичних відходів на одну особу на рік, що у 85 разів менше, ніж середній показник у країнах ЄС. Аналогічна ситуація спостерігається і за іншими показниками: на одне лікарняне ліжко в Україні офіційно припадає лише 5 кг медичних відходів, тоді як середній показник у ЄС становить 710 кг, а в Польщі — 534 кг. Це свідчить про системне заниження статистики та відсутність налагодженої системи обліку відходів.

Ще одним важливим висновком стало те, що в Україні офіційно частка небезпечних медичних відходів становить лише 39%, тоді як середній показник у країнах ЄС сягає 59%. Така різниця також свідчить про недосконалість існуючої системи обліку та класифікації відходів.

Експерти також звернули увагу на низку нормативно-правових прогалин, які стримують розвиток системи. Серед них — відсутність єдиної методології обліку медичних відходів, неврегульованість процедури переведення відходів із небезпечних у безпечні після оброблення, недостатньо деталізовані вимоги до транспортування, відсутність процедури валідації технологій оброблення, невизначені технічні вимоги до автоклавів та відсутність простежуваності руху медичних відходів.

Окремий блок дослідження був присвячений аналізу ринку. За даними Prozorro, у 2025 році ринок послуг з оброблення медичних відходів зріс на 35% порівняно з попереднім роком, переважно завдяки збільшенню обсягів закупівель. Водночас автори дослідження зазначають, що це відображає лише невелику частину реального ринку. За польським бенчмарком потенційний обсяг українського ринку може становити 560 тисяч тонн медичних відходів на рік із ринковою вартістю близько 22,6 млрд грн, тоді як система Prozorro сьогодні охоплює лише близько 1% цього потенціалу.

Дослідження також засвідчило високий рівень концентрації ринку. Понад 60% попиту на послуги оброблення формують лікарні та клінічні центри, а в багатьох областях фактично відсутня конкуренція між операторами — більшість тендерів виграє одна компанія. Крім того, логістика перевезення медичних відходів часто є нераціональною: відходи транспортуються на сотні кілометрів між регіонами без належної системи відстеження, що створює додаткові екологічні та економічні ризики.

Серед ключових проблем експерти виокремили три системні виклики:

• відсутність достовірної інформації про реальні обсяги утворення медичних відходів;

• непрозоре транспортування;

• недостатню інформацію про фактичні обсяги їх оброблення.

Це створює ризики нелегального поводження з небезпечними відходами, неефективного використання бюджетних коштів, стримує розвиток інфраструктури та ускладнює державне планування.

За результатами дослідження UST запропонувала низку рекомендацій. Серед них — впровадження єдиної методології обліку медичних відходів, гармонізація нормативної бази відповідно до практик ЄС, стандартизація звітності та тендерної документації, створення електронної системи обліку й простежуваності відходів із GPS-моніторингом перевезень, а також проведення системних навчань для працівників медичних закладів щодо правильного управління медичними відходами.

Під час дискусії представники профільних міністерств, Верховної Ради України та експертної спільноти наголосили, що ефективне управління медичними відходами є не лише питанням виконання вимог законодавства, а й важливою складовою захисту здоров’я людей, екологічної безпеки та європейської інтеграції України. Дослідження UST має стати основою для подальших змін державної політики та формування сучасної, прозорої системи поводження з медичними відходами.

Захід створено ГО «Ukraine Support Team» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

Чи замислювались ви над тим, куди потрапляють медичні відходи після лікарень та госпіталів? Як транспортуються? Як видаляються? А яка частина з них — це те, що люди використовують вдома та викидають у загальний смітник?

Питань наразі більше, ніж відповідей. 

Медичні відходи є надзвичайно небезпечними, якщо не обробляються  належним чином. Вони містять патогенні мікроорганізми, хімічні речовини та гострі предмети, що можуть спричинити поширення небезпечних інфекцій, зокрема гепатиту, ВІЛ і туберкульозу, серед людей, які контактують з такими відходами. 

Паралельно фармацевтичні залишки та важкі метали забруднюють ґрунт і водойми, а спалення без спеціального обладнання виділяє в атмосферу токсичні сполуки, що провокують онкологічні захворювання. 

Тому потоки медичних відходів повинні суворо контролюватися. 

Чи ведеться облік медичних відходів?

Офіційна статистика фіксує у 100 разів менше медичних відходів, ніж генерують країни зі схожою системою охорони здоров’я. За даними офіційної статистики, в Україні утворюється близько 0,04 кг медичних відходів на душу населення на рік, тоді як у Польщі цей показник становить близько 4,2 кг, а в Чехії — 4,5 кг. 

Це означає не те, що Україна виробляє менше відходів, а те, що більшість із них просто не потрапляє до жодного реєстру. Куди вони потрапляють після лікарні — у більшості випадків невідомо.

Чітка система обліку медичних відходів в Україні відсутня. Дані збираються хаотично, що в результаті дає картину, яка відрізняється від реальної.

Це створює одразу дві серйозні проблеми.

Перша — екологічна. Якщо медичні відходи не обліковуються, ніхто не знає, де саме вони опиняються. Значна частина може потрапляти безпосередньо в землю, що призводить до критичного забруднення ґрунтів. Оскільки ґрунт є природним фільтром, накопичені в ньому токсичні речовини, хімікати та патогени неминуче просочуються глибше, отруюючи підземні води та навколишні водойми. 

Друга — інвестиційна. Офіційна статистика малює картину мікроскопічного ринку, який нібито не потребує розвитку. Через це інвестори не бачать потенціалу, сучасна інфраструктура оброблення відходів не будується, а порочне коло замикається: без інфраструктури неможливо налагодити облік, без обліку неможливо залучити інвесторів.

Куди зникають медичні відходи?

Існують перевізники, що транспортують медичні відходи для їх оброблення. Але чи доїжджають вони до місця призначення — загадка. Відстеження транспортування у реальному часі відсутнє, підтвердити факт доставки до місця оброблення неможливо, а ризик нелегального скидання небезпечних матеріалів у довкілля залишається цілком реальним. 

Це суперечить принципу простежуваності статті 35 Рамкової директиви 2008/98/ЄС, яку Україна зобов’язалася імплементувати в межах Угоди про асоціацію.

Що пропонує UST?

Ми проаналізували досвід ЄС в управлінні медичними відходами та активно ведемо діалог з профільними міністерствами і презентуємо свої напрацювання. 

Основні кроки, які дозволять гармонізувати Українське законодавство з європейським:

Перший — вивчити досвід країн ЄС, які пройшли постсоціалістичну трансформацію і вже мають налагоджені системи управління медичними відходами. Найбільш релевантні орієнтири для України — Польща та Чехія.

Другий — провести незалежну оцінку реальних обсягів відходів через дослідження безпосередньо у медичних закладах різних типів і регіонів. Це дозволить нарешті зрозуміти, наскільки офіційна статистика розходиться з реальністю.

Третій — реформувати нормативну базу: запровадити стандартизовану методологію обліку, чітку систему відповідальності, уніфіковану звітність і єдиний шаблон тендерної документації.

Четвертий — створити електронну систему відстеження медичних відходів на всіх етапах: від місця утворення до місця оброблення. GPS-трекінг транспортування у реальному часі та цифрова звітність дозволять унеможливити фіктивну зацію і нелегальне скидання.

П’ятий — навчити людей, які безпосередньо працюють з відходами у медичних закладах. Заклади з успішними практиками надалі можуть стати тренінговими майданчиками для інших.

Матеріал створено ГО «Ukraine Support Team» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю О «Ukraine Support Team» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一 Єднання.

Відходи будівництва та знесення (ВБЗ), є одним із найбільших потоків відходів в Європі. 

За даними Державної служби статистики України, щорічно в країні офіційно обліковується до 1 млн тонн таких відходів, що складає близько 0,3% від загального обсягу утворення відходів. Команда UST переконана, що реальний обсяг значно вищий, а офіційна статистика лише фіксує системну проблему обліку.

Масштаб недооцінки стає очевидним у порівнянні з Чехією, де щорічно утворюється 25 млн тонн ВБЗ, що становить понад 60% усіх відходів країни. При цьому обсяг введеного в експлуатацію житла в Чехії втричі менший, ніж в Україні. Ці цифри показують, наскільки далекою від реальності є українська статистика в цій сфері.

Проблема не обмежується лише обліком. У країнах ЄС управління ВБЗ давно стало частиною циркулярної економіки, тоді як в Україні переважна більшість таких відходів досі підлягає видаленню на полігонах. Причини цього мають комплексний характер: відсутня достатня економічна мотивація для рециклінгу, як наслідок не розвивається необхідна інфраструктура, а інституційні механізми контролю на всіх етапах поводження з відходами залишаються слабкими.

Повномасштабна війна додала до цієї картини новий і болючий вимір. Руйнування інфраструктури та житла спричинили утворення значного потоку відходів, які за фізико-хімічними властивостями практично ідентичні звичайним ВБЗ, проте юридично класифікуються та обліковуються окремо. Відсутність налагодженої системи поводження з такими відходами лише поглиблює наявні проблеми.

Повоєнна відбудова неминуче призведе до різкого зростання обсягів будівельних відходів. Без комплексної та послідовної державної політики у цій сфері країна ризикує втратити величезний потенціал вторинної сировини і понести суттєві економічні втрати на рівні держави, громад і бізнесу.

Аналіз європейського досвіду та українських реалій

Щоб дати відповідь на питання, як побудувати робочу систему управління ВБЗ в Україні, команда експертів провела комплексне дослідження, що поєднало кілька методологічних підходів.

Для того щоб побачити, як працює європейська система управління ВБЗ на практиці, ми відвідали будівельні компанії Чехії, що використовують велику частку переробленої сировини у новій продукції: Redbeton і Dufonev.

Далі розглянули загальноєвропейську систему регулювання управління ВБЗ, включно з обов’язковим законодавством (hard law) та стратегічними орієнтирами (soft law), а також методологію звітності на рівні ЄС. 

Після цього ми порівняли законодавче регулювання України та ЄС на кожному етапі життєвого циклу ВБЗ:

• запобігання утворенню відходів і підготовка до будівництва чи демонтажу;
• утворення, збирання та перевезення відходів;
• відновлення відходів і припинення їхнього статусу;
• використання рециклятів;
• видалення відходів.

Дослідження також спирається на статистичні дані Євростату та Державної служби статистики України, які дозволили порівняти інтенсивність утворення ВБЗ на одиницю збудованого житла в Україні та країнах ЄС і оцінити структуру утворення відходів у розрізі фракцій.

Рекомендації: дорожня карта на найближчі роки

Результатом аналізу стала дорожня карта конкретних заходів, згрупованих у п’ять блоків залежно від сфери відповідальності.

1. Загальні рекомендації
   Спрямовані на стратегічне управління галуззю та міжурядову координацію. Передбачають чітке розмежування повноважень між відомствами у сферах екології та будівництва, проведення консультацій щодо використання вторинної сировини, а також запуск пілотних переробних проєктів і створення галузевої асоціації за прикладом чеської ARSM.
2. Рекомендації щодо фінансово-економічного стимулювання
   Охоплюють інструменти, здатні зробити рециклінг вигіднішим за вивезення на полігони. Включають підвищення екологічного податку на захоронення, перегляд плати за користування надрами, диференціацію ПДВ для товарів із рециклятами, а також надання пільгових кредитів «5-7-9%» та випуск «зелених» облігацій для будівництва заводів і підтримки екологічного девелопменту.
3. Рекомендації на перетині сфер будівництва та екології
   Описують заходи для повної синхронізації процедур обох галузей. Передбачають створення наскрізного контролю матеріалів шляхом об’єднання платформ «ЕкоСистема» та ЄДЕССБ, законодавче закріплення обов’язкового об’єктного плану поводження з відходами для кожного майданчика та надання Кабінету Міністрів повноважень для розробки єдиного профільного Порядку.
4. Дії в сфері екології
   Фокусуються на прозорості обліку та розбудові екологічної інфраструктури. Сюди входить реальна оцінка обсягів утворення відходів, деталізація Національного плану конкретними регіональними індикаторами, легалізація мобільних дробарок, поширення правил припинення статусу відходу на мінеральні фракції, запуск логістичних хабів, посилення штрафів і легалізація очищених відходів від руйнувань через перекласифікацію у стандартні будівельні коди.
5. Дії в сфері будівництва
   Орієнтовані на пряме інтегрування циркулярних стандартів у будівельний процес. Передбачають впровадження аудиту перед знесенням великих об’єктів, контроль сортування на майданчиках, створення ДСТУ для рециклятів, запуск цифрових паспортів будівельної продукції, а також обов’язкове фіксування частки використання вторинних матеріалів у проєктах державного відновлення.

Кожен захід у дорожній карті супроводжується орієнтовним горизонтом реалізації, від одного до п’яти років, що дозволяє профільним органам планувати впровадження послідовно, а не хаотично.

Навіщо потрібна Зелена книга і що буде далі

Зелена книга є усталеним у європейській практиці форматом аналітичного документа, який передує прийняття нормативних актів. На відміну від законопроєкту чи стратегії, вона не пропонує готового рішення, а системно окреслює проблему, аналізує чинне регулювання і представляє варіанти реформи для обговорення з профільними органами влади, бізнесом та експертною спільнотою.

Підготовлений аналіз дає профільним міністерствам і відомствам структуровану доказову базу: чіткий перелік регуляторних прогалин, порівняння з успішними практиками ЄС і конкретні варіанти їх усунення з орієнтовними термінами.

28 жовтня 2024 року було презентовано аналітичний звіт «Економічне моделювання для відновлення та розвитку Бородянської громади», підготовлений у співпраці Ukraine Support Team, Офісу ефективного регулювання BRDO та компанії Saturday Team.

Для Бородянської громади це дослідження стало не лише аналітичним документом про наслідки війни, демографічні ризики чи економічний потенціал. Його практичне значення полягає в іншому: звіт був використаний громадою як інструмент для ухвалення управлінських рішень, оновлення стратегічних документів і формування нової моделі розвитку.

Бородянська громада належить до тих українських громад, які зазнали значних руйнувань і втрат унаслідок повномасштабного вторгнення. Однак виклики, з якими вона зіткнулася, не обмежуються лише фізичною відбудовою зруйнованих об’єктів. Відновлення громади потребує відповіді на складніші питання: скільки людей житиме на її території у найближчі роки, які послуги будуть потрібні мешканцям, де створюватимуться робочі місця, як збільшити податкову базу, як залучити інвесторів і як сформувати привабливе середовище для життя.

Саме на ці питання було спрямоване економічне моделювання. Його головна цінність — у переході від реактивного відновлення до планування розвитку на основі даних.

Дослідження, яке вийшло за межі презентації

Після презентації звіту його результати були опрацьовані керівництвом Бородянської селищної ради та профільними структурними підрозділами громади. Йдеться не про формальне ознайомлення, а про використання висновків у кількох напрямах роботи: стратегічному плануванні, економічному розвитку, освіті, інвестиційній діяльності та просторовому розвитку.

Найважливішим практичним результатом стало те, що у 2025 році на основі результатів саме цього дослідження Бородянська селищна рада внесла зміни до Стратегії розвитку Бородянської селищної територіальної громади на період до 2027 року.

Це ключовий показник ефективності аналітичної роботи. Звіт не залишився експертною рекомендацією або презентаційним матеріалом. Він був інтегрований у стратегічне планування громади та став частиною її офіційної політики розвитку.

Нова модель: збалансоване передмістя з туристично-рекреаційним потенціалом

Одним із найбільш корисних для громади висновків став сценарний підхід до розвитку. Дослідження запропонувало розглядати Бородянку не лише як «гібридне передмістя», а як громаду, що може розвиватися у напрямі збалансованого передмістя з туристично-рекреаційним потенціалом. Ця модель поєднує кілька напрямів: житло, робочі місця, логістику, соціальну інфраструктуру, екологічну привабливість, рекреацію, меморіальний туризм і локальну ідентичність.

Для громади це важливо, оскільки вона конкурує не лише за інвестиції, а й за людей. Після війни громадам доведеться боротися за повернення мешканців, залучення молодих сімей, фахівців, підприємців, ветеранів, медиків, освітян і нових жителів. Без зрозумілого позиціонування та якісного середовища для життя така конкуренція буде складною.

Екологічне позиціонування як практичний напрям роботи

Окрема рекомендація дослідження стосувалася формування Бородянської громади як «зеленої», екологічно орієнтованої та комфортної для життя.

Цей напрям уже використовується у практичній роботі громади. Бородянська селищна рада спільно з UN-Habitat та Urban Reform розробила Мережу публічних просторів Бородянської громади. Її мета — створення сучасних, інклюзивних, безпечних та екологічно орієнтованих просторів для мешканців.

Це показує, що екологічна візія у дослідженні не була лише комунікаційною ідеєю. Вона стала основою для конкретних просторових рішень, які мають впливати на якість життя, доступність громадських просторів і привабливість громади.

Простір вздовж Здвижа: від рекреації до реабілітації

Ще одним прикладом практичного продовження рекомендацій стала робота над концепцією багатофункціонального соціально-рекреаційного простору вздовж річки Здвиж у центрі Бородянки.

Проєкт, над яким громада працює спільно з Thought Group Chile, охоплює понад 2,7 км території. Він передбачає облаштування зон для активного відпочинку, спортивних майданчиків, вело- та бігових доріжок, місць для риболовлі, дитячих ігор, парковок, інклюзивного дозвілля, культурних та освітніх подій. Важливо, що цей простір розглядається не лише як благоустрій. Його функція ширша — згуртування громади, психосоціальна реабілітація ветеранів, підтримка внутрішньо переміщених осіб і покращення якості життя мешканців.

Таким чином, просторовий розвиток у Бородянці починає виконувати соціальну, реабілітаційну та інтеграційну роль.

Люди як основа розвитку громади

Окремий блок дослідження стосувався утримання та залучення населення. Для Бородянки це критично важливо, адже демографія напряму впливає на економіку, освіту, медицину, бюджет і перспективи розвитку.

У відповіді Бородянської селищної ради зазначено, що рекомендації щодо утримання та залучення населення були враховані під час розробки Плану залучення громадян у Бородянській селищній територіальній громаді на 2026–2027 роки.

У післявоєнному контексті це особливо важливо. Ветерани, люди з інвалідністю, ВПО, молоді сім’ї, молодь, освітяни та медичні працівники потребують не лише послуг, а й зрозумілої перспективи життя в громаді.

Освіта і робочі місця: зв’язок, який не можна ігнорувати

Дослідження також звернуло увагу на ризики для освітньої мережі у разі подальшого скорочення населення. Для громади це не лише освітня проблема, а й економічна.

Якщо населення скорочується, зменшується кількість дітей, слабшає потреба в школах і дитсадках, скорочується кількість працівників, знижується податкова база. У результаті громада може втрачати не лише інфраструктуру, а й людський капітал.

Тому важливою рекомендацією стало не просто збереження освітньої мережі, а розвиток сучасної професійно-технічної освіти відповідно до потреб майбутнього ринку праці громади.

Цей підхід напряму пов’язує освіту з економічним розвитком. Якщо громада хоче залучати інвесторів, розвивати логістику, енергетику, виробництво, рекреаційну та реабілітаційну інфраструктуру, вона має розуміти, які фахівці будуть потрібні та як їх готувати.

Інвестори і нова економічна модель

Ще одним важливим напрямом дослідження стали рекомендації щодо активної роботи з інвесторами, розвитку логістичного потенціалу, енергетичних проєктів, рекреаційної та реабілітаційної інфраструктури.

Практичним підтвердженням інвестиційного потенціалу громади Бородянська селищна рада називає початок будівництва заводського кластеру компанією «Епіцентр К» на території площею 24 га, де раніше розташовувався завод «Борекс».

Цей приклад важливий не лише як окремий інвестиційний проєкт. Він демонструє поступове формування нової економічної моделі громади. Територія, яка раніше асоціювалася зі старим промисловим центром, отримує шанс стати основою для нового виробничого кластеру, нових робочих місць і нової довіри з боку великого бізнесу.

Для Бородянки це означає перехід від логіки втрати до логіки переосмислення активів.

Висновок

Аналітичний звіт «Економічне моделювання для відновлення та розвитку Бородянської громади» став прикладом того, як якісна експертиза може впливати на реальну політику місцевого самоврядування.

Для UST цей кейс підтверджує важливий принцип: відновлення громад має починатися з даних, сценаріїв і розуміння майбутнього. Лише такий підхід дозволяє переходити від хаотичного відновлення до стратегічного розвитку — з урахуванням людей, економіки, простору, екології, пам’яті та довгострокової конкурентоспроможності громади.

Місцевий енергетичний план (МЕП) — це стратегічний документ, який визначає, як громада споживає енергію сьогодні і як планує рухатися до більшої ефективності та незалежності завтра. Він охоплює всі сектори: муніципальні будівлі, житловий фонд, транспорт, системи опалення та водопостачання, вуличне освітлення.

МЕП  — це дорожня карта: перелік конкретних заходів, пріоритетних проєктів і джерел фінансування, яка дає громаді розуміння, що і в якій послідовності робити, щоб скорочувати витрати на енергоресурси та підвищувати стійкість інфраструктури.

Закон України «Про енергетичну ефективність» зобов’язує територіальні громади розробити та затвердити місцеві енергетичні плани. Без МЕП громада не може отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективних заходів та фінансування модернізації інфраструктури.

Документ, який відкриває двері до фінансування

За словами Дениса Томази, експерта з розробки МЕПів, наявність затвердженого плану принципово змінює позицію громади перед донорами та інвесторами. МЕП підтверджує, що в громади є стратегічне бачення розвитку енергетики, що пріоритети визначено, а конкретні проєкти сформульовані, що робить громаду значно привабливішою для фінансування.

• Сумська громада розробила МЕП у межах міжнародного проєкту «Впровадження Європейської Енергетичної Відзнаки в Україні», який фінансувався урядом Швейцарії (SECO) та в результаті отримала грантову підтримку на енергоефективні заходи. 
• Вигодська громада розробила МЕП у межах програми U-LEAD з Європою, де громади спеціально готувалися до майбутнього залучення інвестицій та донорського фінансування для енергетичних проєктів. 

Для кого МЕП стає інструментом роботи?

МЕП — документ широкого застосування. Його використовують найрізноманітніші учасники розвитку громади:

• Виконавчі органи ради — для планування бюджетів та програм розвитку
• Енергоменеджери — для щоденного моніторингу та реалізації заходів
• Комунальні підприємства — тепло, вода, освітлення, транспорт
• Міжнародні донори та інвестори — для оцінки готовності громади
• Депутати ради — для ухвалення рішень щодо пріоритетів розвитку
• Мешканці та бізнес — як джерело інформації про плани розвитку

Ключову роль після затвердження МЕП відіграє енергоменеджер громади. Саме він перетворює стратегічний документ на живий інструмент: координує виконання заходів, веде моніторинг споживання енергоресурсів у бюджетних установах, готує заявки на гранти та кредити, взаємодіє з усіма структурними підрозділами.

Новобілоуська громада: особливий контекст

Новобілоуська громада розташована у Чернігівській області, приблизно в 50 кілометрах від кордону. Там питання енергетики виходять далеко за межі комфорту та економії. Тут відновлювані джерела енергії — це питання безпеки.

Сонячні електростанції, децентралізовані джерела генерації, системи  накопичення енергії дозволяють забезпечити роботу лікарень, котелень, водоканалів та пунктів незламності навіть під час блекаутів та пошкоджень централізованих мереж. Локальні джерела енергії скорочують час відновлення постачання і зменшують критичну залежність від єдиної мережі.

“Децентралізована енергосистема дозволяє забезпечувати безперервну роботу критично важливих об’єктів навіть у найскрутніших ситуаціях. Для прифронтових громад це не перевага — це необхідність.” – Денис Томаза, експерт з розробки МЕПів

Як UST реалізує проєкт

Ukraine Support Team спільно з Міжнародним фондом «Відродження» реалізує 8-місячний проєкт зі створення концепції місцевого енергетичного плану Новобілоуської громади. 

Незважаючи на загрозу через наближення до прикордоння та посилення безпекових заходів у Чернігівській області, Новобілоуська громада вже активно надає дані про об’єкти комунальної власності.

Паралельно триває підготовка до інформаційної кампанії: у червні 2026 року енергетичні експерти UST проведуть серію освітніх лекцій для енергоменеджерів Чернігівської області та всієї України про важливість розробки MEPів, етапи розробки, а також вирішення проблем, що можуть виникати в процесі роботи над планами.

Що отримає громада в результаті?

• Концепцію місцевого енергетичного плану до 2030 року — основу для офіційного затвердження МЕП і отримання державної підтримки
• Дорожню карту для встановлення сонячних електростанцій на ключових об’єктах громади для забезпечення їхньої автономної роботи
• Рекомендації щодо залучення фінансування — гранти, кредити, міжнародна допомога на реалізацію енергоефективних заходів
• Підвищений рівень компетенцій енергоменеджерів та відповідальних осіб у громаді
• У довгостроковій перспективі — зниження витрат бюджету на енергоресурси, підвищення енергонезалежності та скорочення викидів CO₂

Після завершення проєкту UST планує консультаційний супровід керівництва громади в пошуку донорів і налагодженні зв’язків з Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. 

Масштабні руйнування внаслідок бойових дій поставили перед Україною безпрецедентний виклик, який полягає в управлінні мільйонами тонн будівельних відходів. У пошуках ефективних рішень українські фахівці дедалі частіше звертаються до досвіду європейських країн, які вже пройшли шлях трансформації законодавства та технологій. 

Одна з таких країн — Чехія. Станом на 2026 рік у країні переробляється 90% відходів будівництва і знесення, а перероблені матеріали успішно застосовуються в нових будівельних проєктах.

21 травня 2026 року Ukraine Support Team спільно з Фондом «Партнерство» провели захід за участі чеських фахівців у галузі поводження з будівельними відходами. Експерти поділилися практичними порадами щодо ефективної переробки відходів будівництва і знесення (ВБЗ).

Мірослав Шкопан — представник Асоціації розвитку переробки будівельних матеріалів у Чехії (ARSM), яка у 2026 році відзначила 31-річчя своєї діяльності. Він поділився практичним досвідом та ключовими підходами, що дозволили Чехії суттєво просунутися у сфері рециклінгу.

Мірослав Духонь — директор компанії RED-BETON (Брно-Хрліце). Він розповів про виробничий процес переробки матеріалів, практичні виклики впровадження та надав конкретні рекомендації для України.

З чого починати зміни

Мірослав Шкопан наголосив, що основою для мотивації виробників до переробки є законодавче регулювання. В основі чеського законодавства з управління відходами лежить ієрархія, закладена у Рамковій директиві 2008/98/EC. Вона ставить на перше місце уникнення утворення відходів, потім — підготовку до повторного використання матеріалів без переробки, далі — власне переробку, після якої йде видалення шляхом спалення. І лише на останньому місці — захоронення на полігоні.

У країнах ЄС виробники несуть повну відповідальність за продукт: від будівництва до утилізації відходів. Якщо виробник захоче захоронювати відходи на полігоні у Чехії, йому доведеться заплатити 1600 чеських крон (65 євро за тонну). З 2030 року, відповідно до вимог ЄС, буде введена повна заборона захоронення ВБЗ, що підлягають переробці.

В Україні ситуація кардинально інша: у пріоритеті досі залишається захоронення будівельних відходів. Ціна утилізації тонни ВБЗ на полігоні становить лише 6–8 євро. Такі умови не стимулюють забудовників до відповідального ставлення до власних відходів і не заохочують до повторного використання матеріалів.

Водночас Україна вже рухається у напрямку гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

«Команда підтримки реформ вже напрацювала чотири законопроєкти з тринадцяти, які мають бути прийняті. Найближчим часом вони мають надійти до Верховної Ради», – повідомила Олена Вусик, старша проєктна менеджерка реформи управління відходами Команди підтримки реформ при Міністерстві економіки України, під час виступу в Українському кризовому медіа-центрі 4 травня 2026 року.

Селективний демонтаж як основа якісної переробки

В Україні сортування будівельних відходів безпосередньо на місці знесення поки що залишається радше винятком, ніж нормою. Між тим, саме від якості вихідної сировини напряму залежить якість переробленого матеріалу. Чеські експерти наполягають: селективний демонтаж потрібно проводити ще на місці знесення чи руйнування будівлі.

Перед початком демонтажу обов’язково слід відокремити деревину та інші органічні компоненти, а також небезпечні матеріали, зокрема азбест, який потребує особливого поводження відповідно до санітарних норм. Переробка безпосередньо на місці демонтажу є також найбільш економічно вигідною.

Мірослав Шкопан навів приклад із практики: перебудова колишньої фабрики у місті Брно (Чехія), яку зараз частково перетворюють на житловий і офісний комплекс. Стара частина будівлі збережена і функціонує як музей. Перероблений матеріал з демонтованих конструкцій використано безпосередньо на цьому ж будівельному майданчику.

Втім, не завжди є змога проводити селективний демонтаж на місці. В умовах щільної міської забудови — як на деяких вузьких і жвавих вулицях Брно — завезти велику переробну техніку неможливо. У таких випадках уламки транспортують на спеціальні майданчики, де їх досортовують на автоматизованих лініях.

Як змусити будівельні компанії сортувати відходи?

Мірослав Духонь, директор RED-BETON, звернув увагу на типовий бар’єр, з яким стикаються в усіх країнах: будівельні фірми не зацікавлені у сортуванні та переробці відходів без чіткого фінансового стимулу. Компанія RED-BETON вирішила цю проблему прагматично — запровадила економічно вигідні тарифи для тих, хто привозить на переробну станцію вже відсортовані відходи.

«Переробка несортованих відходів у Red Beton коштує на 70% дорожче порівняно з відсортованими» — зазначив Мірослав Духонь.

Саме такий механізм спонукає компанії змінювати поведінку безпосередньо на будівельному майданчику.

Що може взяти Україна

Для України чеський досвід є особливо цінним, оскільки демонструє реалістичний і вже випробований шлях, який можна адаптувати до українських умов — зокрема з огляду на масштаб руйнувань і нагальну потребу у відбудові.

По-перше

Потрібне чітке нормативне поле, яке визначатиме правила поводження з відходами будівництва та знесення: вимоги до сортування, переробки, контролю якості та використання вторинних матеріалів.

По-друге

Необхідна галузева інституція або платформа, яка об’єднає бізнес, науку, органи влади, громади та експертне середовище. У Чехії таку роль виконує ARSM. В Україні подібна модель могла б стати важливим інструментом координації ринку і каналом передачі міжнародного досвіду.

По-третє

Потрібні пілотні проєкти в громадах, які вже сьогодні стикаються з великими обсягами руйнувань — передусім на деокупованих та прифронтових територіях. Саме на рівні громад можна відпрацьовувати практичні моделі: від демонтажу й сортування до переробки та повторного використання матеріалів у локальних проєктах відбудови.

По-четверте

Необхідно формувати довіру до рециклінгових матеріалів. Для цього потрібні стандарти, лабораторні випробування, сертифікація, переконливі приклади успішного застосування, а також включення таких матеріалів у публічні закупівлі там, де це технічно обґрунтовано.

Українські громади дедалі частіше стикаються з викликом, який виходить далеко за межі поточних комунальних витрат. Йдеться не лише про фізичну економію електроенергії чи тепла, а про здатність громад планувати власну енергетичну безпеку, зменшувати залежність від зовнішніх ризиків, модернізувати соціальну інфраструктуру та поступово переходити до більш стійких моделей розвитку.

Для Ukraine Support Team цей напрям є одним із практичних прикладів того, як експертна підтримка може перетворюватися на конкретні рішення для громад. Досвід роботи з Іванівською громадою Чернігівської області демонструє повний цикл такої підтримки: від збору та відновлення енергетичних даних — до підготовки муніципального енергетичного плану і проєктної документації для сонячних електростанцій.

Чому енергетичне планування стало критично важливим для громад

Після початку повномасштабної війни питання енергетичної стійкості громад набуло нового значення. Для місцевого самоврядування це вже не лише питання довгострокового розвитку, а й умова безперервної роботи шкіл, адміністративних будівель, медичних та соціальних об’єктів.

Тамара Буренко, експертка UST з питань енергоефективного розвитку громад та підприємств, наголошує на важливості розробки МЕП для стабільного енергетичного функціонування громади:

«МЕП це не тільки про досягнення цілей скорочення викидів в атмосферу, це про комплекс енергоефективних зазодів в громаді, який дозволяє заощаджувати на енергоресурсах та вдало обирати доступне таливо та енергію, яка дозволить в подальшому значно заощаджувати кошти місцевих бюджетів та забезпечити стале надання соціальних послуг всім мешканцям громади. Це про надійність і відповідність європейським принципам і стандартам».

Саме тому UST працює з громадами не у форматі загальних рекомендацій, а через підготовку практичних інструментів: аналіз енергоспоживання, визначення базових показників, формування пріоритетних заходів з енергоефективності та енергозбереження, оцінку потенціалу відновлюваної енергетики та розробку проєктних рішень для таких громад.

В Іванівській громаді ця робота розпочалася з розробки енергетичного планування на період до 2030 року. Метою проєкту було забезпечити громаду стратегічними рішеннями для підвищення енергоефективності, зниження викидів і впровадження відновлюваної енергетики. У межах роботи команда UST провела аналіз енергетичного стану громади, визначила базові лінії споживання та розробила пріоритетні заходи для посилення енергетичної безпеки, забезпечення автономної роботи ключових закладів громади, які надають важливі соціальні послуги мешканцям.

Іванівська громада як приклад роботи в складних умовах

Особливість кейсу Іванівської громади полягає в тому, що робота з енергетичного планування відбувалася в умовах суттєвої втрати вихідних даних. Громада перебувала 25 днів під російською окупацією, вся документація та інформація з даними, необхідної для підготовки муніципального енергетичного плану, була знищена під час бойових дій та окупації громади  у 2022 році. 

Для UST це означало, що енергетичне планування довелося фактично відновлювати з нуля. Команда збирала, відновлювала,  обробляла та аналізувала, моделювала та переоцінювала  енергетичні дані, оцінювала поточний стан об’єктів, працювала з громадою над визначенням реалістичних цілей і формувала набір проєктів, які можуть бути впроваджені на місцевому рівні.

Цей підхід є важливим не лише для Іванівської громади. Він показує, як громади, що постраждали від війни, можуть повертатися до системного управління розвитком навіть тоді, коли базова технічна та адміністративна інформація була втрачена або пошкоджена.

23 проєкти для скорочення споживання енергії

Результатом роботи UST стало формування енергетичного планування для Іванівської громади до 2030 року. У межах підготовленого плану було запропоновано 23 проєкти, спрямовані на підвищення енергоефективності громади. За оцінками UST, їх реалізація дозволить скоротити споживання енергоресурсів на 424 МВт·год. 

Серед ключових напрямів — модернізація систем опалення, термомодернізація будівель та впровадження проєктів відновлюваної енергетики з системами накопичення електричної енергії. Саме поєднання цих напрямів є принципово важливим: громада отримує не набір окремих заходів, а комплексну дорожню карту, яка дозволяє поступово зменшувати витрати, підвищувати надійність інфраструктури та залучати партнерів до фінансування конкретних проєктів.

Підготовлений UST звіт має стати основою для розроблення та затвердження місцевого енергетичного плану Іванівської громади. Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». 

Від плану — до проєктної документації

Наступним етапом роботи стала підготовка конкретних проєктних рішень для впровадження відновлюваної енергетики. У березні 2026 року UST передала Іванівській громаді проєктну документацію для трьох сонячних електростанцій з системами накопичення. Йдеться про об’єкти Количівського ліцею, Іванівського ліцею та адміністративної будівлі. 

У межах цієї роботи команда проєктувальників підготувала техніко-економічне обґрунтування для трьох СЕС. Було визначено оптимальний тип станцій, розраховано потужність, очікуваний виробіток електроенергії, вартість і термін окупності. Також були розроблені передпроєктні рішення: схеми розміщення та підключення сонячних електростанцій, а також орієнтовний кошторис реалізації. 

Це важливий практичний результат, оскільки громада отримала не лише аналітичний документ, а підготовлену основу для подальшого залучення фінансування, проходження технічних процедур і реалізації проєктів на конкретних об’єктах соціальної та адміністративної інфраструктури.

Роль UST: не замість громади, а разом із громадою

Досвід Іванівської громади показує, що ефективна підтримка місцевого самоврядування має будуватися не на зовнішніх універсальних рішеннях, а на спільній роботі з громадою. Команда UST відвідувала громаду, обстежувала обєкти соціальної  інфраструктури, обговорювала технічні аспекти та проводила робочі зустрічі з керівництвом Іванівської сільської ради. 

Такий формат дозволяє краще врахувати реальний стан об’єктів, управлінські можливості громади, наявні ресурси та першочергові потреби. Саме тому енергетичне планування у виконанні UST — це не формальний документ, а практичний інструмент для ухвалення рішень.

Як зазначала голова UST Олена Колтик під час презентації результатів роботи в Іванівській громаді, команда допомагає розробляти конкретні плани дій, адаптовані до реального стану справ у громадах. 

Чому цей досвід може бути масштабований

Кейс Іванівської громади є показовим для багатьох українських громад, особливо тих, що постраждали від бойових дій або мають обмежені кадрові та технічні ресурси для самостійної підготовки енергетичних планів.

Досвід UST демонструє кілька важливих принципів, які можуть бути застосовані в інших громадах:

• по-перше, енергетичне планування має починатися з якісного збору та аналізу даних;
• по-друге, плани мають включати не лише загальні цілі, а конкретні проєкти з очікуваним ефектом;
• по-третє, відновлювана енергетика повинна розглядатися як частина ширшої системи енергоефективності, а не як окремий символічний захід;
• по-четверте, громади потребують не лише консультацій, а й готових документів, які можна використовувати для залучення фінансування та практичного впровадження.

Іванівська громада пройшла з UST шлях від початкового аналізу до конкретної проєктної документації для сонячних електростанцій. Це приклад того, як експертна підтримка може допомогти громаді перейти від потреби до плану, а від плану — до реальних інвестиційних рішень.

Енергетична стійкість як частина відновлення

Для України питання енергетичної стійкості громад напряму пов’язане з відновленням. Мова йде не лише про заміну пошкоджених систем або зменшення рахунків за енергію. Йдеться про формування нової якості місцевого управління, коли громада має дані, план, пріоритети та готові проєкти.

В умовах війни це також напряму пов’язано із можливістю залучення міжнародної підтримки. Адже допомога міжнародних партнерів сьогодні є одним із ключових ресурсів для відновлення громад, модернізації інфраструктури та впровадження енергоефективних рішень. Водночас доступ до фінансування європейських фондів та міжнародних програм значною мірою залежить від того, наскільки громада готова стратегічно планувати свій розвиток і пропонувати конкретні, підготовлені до реалізації проєкти.

«Наявність місцевого енергетичного плану в громаді з чітким та зрозумілим переліком заходів відкриває громаді можливості доступу до коштів європейських фондів та національних програм з фінансування заходів енергоефективності в громадах»,  – Тамара Буренко, еспертка UST з питань енергоефективного розвитку громад та підприємств.

UST розглядає таку роботу як внесок у практичне відновлення громад: від аналітики і стратегічного планування — до технічних рішень, які можуть бути реалізовані на конкретних об’єктах.

Іванівська громада стала одним із прикладів того, як цей підхід працює на практиці. Спочатку — аналіз енергетичного стану і підготовка плану до 2030 року. Потім — визначення пріоритетних проєктів. Далі — підготовка документації для сонячних електростанцій на об’єктах громади.

Саме така послідовність дозволяє переходити від загальної розмови про стійкість до конкретних дій, які посилюють громади вже сьогодні.

Представники Ukraine Support Team (UST) взяли участь у конференції Energy Security – Lessons from Ukraine, що відбулася у Берліні та зібрала урядовців, енергетичний бізнес, операторів мереж та експертів для обговорення того, як український досвід змінює підхід Європи до енергетичної безпеки.

Однією з найсильніших тез конференції стали слова заступника міністра економіки та енергетики Німеччини:

“Europe will not go back to Russian oil and gas, not now, not ever”
(«Європа не повернеться до російської нафти та газу — ні зараз, ні будь-коли»).

Ця фраза фактично задала рамку всієї дискусії: енергетична безпека більше не сприймається як питання лише ринку чи доступу до ресурсу. Вона стала питанням національної безпеки, економічної стійкості та здатності держав функціонувати під час криз.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль говорив про нову логіку управління критичною інфраструктурою — від реагування після кризи до готовності працювати в умовах постійних загроз. Зокрема, йшлося про формування резервів критичного обладнання, підготовку ремонтних команд та принцип “triple redundancy” (потрійного резервування): коли один елемент системи працює, другий готовий до швидкої заміни, а третій уже перебуває в резерві або замовлений.

Окремо багато говорили про те, що питання вже не в тому, як уникнути пошкоджень, а в тому, як швидко система здатна відновитися після удару.

Дуже сильний меседж прозвучав і від міністра закордонних справ Молдови, Міхая Попшоя.:

“Ukraine’s resistance is our survival”
(«Стійкість України — це наше виживання»)

Молдова поділилася власним досвідом виходу з енергетичної залежності — від 100% залежності від російського газу до повної диверсифікації поставок та інтеграції до європейської енергетичної системи. Окремий акцент робився на енергоефективності як інструменті енергетичної стійкості — від утеплення будівель до програм підтримки домогосподарств для заміни неефективного обладнання.

Водночас представники європейських операторів мереж та енергетичного бізнесу неодноразово наголошували: Україна поступово стає країною, в якої вчаться.

• Як працювати в умовах атак;
• Як швидко відновлювати систему після масштабних відключень;
• Як забезпечувати безперервність роботи критичної інфраструктури;
• Як планувати резерви обладнання, кіберзахист та кризове реагування.

Окремою темою стала децентралізація енергетики: локальні мережі (microgrids), накопичувачі енергії, розподілена генерація та “island mode” (режим автономної роботи), який дозволяє критичній інфраструктурі — лікарням, системам водопостачання, теплопостачання — продовжувати працювати навіть у разі пошкодження централізованої системи.

Для UST особливо важливою стала теза про те, що енергетика більше не може розглядатися окремо від інших сфер життя. Під час кризи вона напряму пов’язана з медициною, водопостачанням, транспортом, гуманітарною логістикою, цифровою інфраструктурою та здатністю громад функціонувати загалом.

«Сьогодні стійкість — це вже не лише про енергетику. Це про взаємозв’язок критичних систем і готовність громад працювати в умовах шоку. Саме тому якісна розробка планів стійкості стає критично важливою — вони мають враховувати не лише технічні рішення, а й взаємодію різних секторів та сценарії реагування», — зазначає Олена Колтик, експертка UST.

Український досвід, який формується в умовах постійних атак на енергосистему, дедалі більше сприймається не як виняткова ситуація, а як практичний урок для формування нової архітектури енергетичної безпеки Європи.

Ukraine Support Team системно працює з українськими громадами у сфері стратегічного планування, сталого розвитку, ефективного управління та підготовки практичних рішень для відновлення. Одним із напрямів цієї роботи є розробка стратегій розвитку громад, економічне моделювання та допомога органам місцевого самоврядування у прийнятті рішень на основі даних.

Після повномасштабного вторгнення багато українських громад опинилися перед складним викликом: потрібно одночасно відновлювати зруйновану інфраструктуру, повертати людей, підтримувати місцеву економіку, залучати інвесторів і планувати майбутнє в умовах обмежених ресурсів.

У таких умовах громадам недостатньо просто відбудовувати окремі об’єкти. Важливо розуміти, якою буде громада через п’ять або десять років: скільки людей у ній житиме, які послуги будуть потрібні, які галузі можуть створити робочі місця, як збільшити доходи бюджету та як сформувати привабливе середовище для мешканців, бізнесу й інвесторів.

Саме в цьому полягає один із важливих напрямів діяльності Ukraine Support Team — підтримка громад у розробці стратегічних рішень, які поєднують економіку, інфраструктуру, енергетику, екологію, соціальні потреби та ефективне управління.

Стратегії громад як інструмент відновлення

Для UST розвиток громад — це не лише питання відбудови будівель чи ремонту інфраструктури. Це передусім формування довгострокової моделі розвитку.

Йдеться про підхід, за якого громада аналізує власні ресурси, демографічні тенденції, економічний потенціал, земельні активи, логістичні переваги, потреби мешканців та можливості для залучення інвестицій. На цій основі формуються практичні сценарії розвитку, які можуть бути використані місцевою владою, бізнесом, донорами та міжнародними партнерами.

Такий підхід дозволяє громадам переходити від реактивного управління до стратегічного: не просто реагувати на проблеми, а планувати розвиток, визначати пріоритети та ефективно використовувати ресурси.

Кейс Бородянки: від громади, що постраждала від війни, до моделі продуманого розвитку

Одним із прикладів такої роботи стала участь UST у дослідженні «Економічне моделювання для розвитку Бородянської селищної територіальної громади до 2030 року», підготовленому «Офісом ефективного регулювання» у співпраці з Ukraine Support Team та компанією Saturday Team.

Бородянська громада — одна з тих, що зазнали значних втрат унаслідок бойових дій та окупації. Водночас її виклики не обмежуються лише фізичними руйнуваннями. Дослідження показало, що громада ще до повномасштабного вторгнення стикалася з демографічною кризою, зменшенням частки молоді, низькою фіскальною віддачею та недостатньою кількістю робочих місць.

У презентації дослідження зазначено, що Бородянська громада переживала тривалу кризу через втрату населення, яку посилила окупація у 2022 році. Через міграцію до Києва та області частка молоді зменшувалася, а кількість економічно активного населення скорочувалася.

Саме тому для Бородянки важливо не просто відновити зруйноване, а сформувати нову модель розвитку — економічно сильну, соціально збалансовану та привабливу для життя.

Дані перед рішеннями

Ключова логіка дослідження — будь-яке управлінське рішення має спиратися на дані. Перед тим як ухвалювати рішення про відбудову шкіл, дитсадків, медичних закладів чи іншої соціальної інфраструктури, потрібно розуміти демографічну ситуацію та майбутню потребу в послугах.

Керівниця Ukraine Support Team Олена Колтик наголосила:

Перед тим, як витрачати кошти, будь-які ресурси, перед тим як приймати рішення про відбудову шкіл, медичних закладів, маємо зрозуміти, скільки людей мають отримувати цю послугу. Щоб ефективно вирішити проблему, необхідно зрозуміти її масштаб.

Такий підхід є основою ефективного управління громадою. Він дозволяє уникнути ситуацій, коли ресурси спрямовуються на об’єкти без чіткого розуміння майбутнього навантаження, демографічних змін або економічної доцільності.

За розрахунками дослідження, за незмінних умов до 2030 року населення Бородянської громади може скоротитися, що створює ризик закриття до 7 шкіл і до 7 дитсадків, а також скорочення 236 працівників. Мінімальні втрати бюджету можуть становити близько 17 млн грн у цінах 2021 року, або до 11% бюджетних доходів без урахування міжбюджетних трансфертів.

Ці цифри демонструють, чому стратегічне планування для громад є не формальністю, а практичним інструментом виживання та розвитку.

Економічне моделювання як основа розвитку громади

Дослідження для Бородянської громади поєднало внутрішній і зовнішній підходи. З одного боку, було враховано думку мешканців, підприємців, освітян, медиків, представників громадського сектору, старост і молоді. З іншого — проведено порівняння з іншими громадами Київської області та передмістями столиць Центрально-Східної Європи.

Зокрема, аналітики дослідили 37 громад Київської області в радіусі близько 60 км від Києва, а також 110 передмість столиць Центрально-Східної Європи. Такий аналіз дозволив визначити, яку функцію може виконувати Бородянка в майбутньому та які моделі розвитку для неї є найбільш реалістичними.

Один із висновків — Бородянська громада має потенціал стати збалансованим передмістям з туристично-рекреаційним потенціалом. Це означає, що її розвиток має поєднувати робочі місця, житло, соціальну інфраструктуру, логістику, рекреацію, екологічну привабливість і локальну ідентичність.

Розвиток бізнесу та інвестиційна привабливість

Окремий блок дослідження був присвячений тому, які бізнеси можуть стати драйверами розвитку Бородянки. Серед перспективних напрямів визначено енергетичні проєкти, виробництво листового скла, склади класу A, виробництво сільськогосподарської техніки, реабілітаційні та соціальні сервіси.

У презентації наведено порівняння потенційних підприємств, які можуть бути цікавими громаді: сонячна електростанція, завод із виготовлення листового скла флоат-методом, склади класу A, завод із виробництва сільськогосподарської техніки та центр догляду за дітьми з інвалідністю. Для кожного напряму оцінено потребу в землі, кількість працівників, інвестиції, окупність та можливий економічний ефект для бюджету громади.

Особливе значення має енергетика. Для інвестора стабільне електропостачання є базовою умовою входу в громаду. Тому розвиток локальної генерації та енергетичної стійкості може стати одним із перших практичних кроків для посилення економічної привабливості Бородянки.

Старший аналітик Saturday Team Дмитро Синько зазначив:

У сумі таких нових бізнесів, середніх підприємств має бути відкрито 49. Але почати варто із семи. Перше — це має бути якийсь енергетичний проєкт. Тому що кожен інвестор має знати: якщо не буде електрики, як я свій бізнес врятую.

Ще одним перспективним напрямом є логістика. Бородянка розташована на трасі М07, яка веде до Польщі та країн Балтії. Це створює передумови для розвитку складських потужностей і транспортно-логістичних сервісів.

Екологічна візія та сталий розвиток

Для UST важливо, що стратегія розвитку громади має враховувати не лише економічні показники, а й екологічну складову, кліматичні ризики та якість життя мешканців.

У дослідженні запропоновано формувати візію Бородянської громади з акцентом на екологічній тематиці та зміні клімату. Серед передумов для цього — значна кількість лісів, природоохоронні території, водойми, прихильність мешканців до екологічної тематики, відсутність екологічно забруднюючого виробництва та сприйняття громади як частково «дачної».

Такий підхід відповідає ширшій логіці діяльності UST: громади мають розвиватися не лише швидко, а й якісно — з урахуванням енергоефективності, екології, інклюзивності, кліматичної адаптації та майбутніх потреб мешканців.

Практичні рекомендації для громади

Дослідження не обмежилося загальною візією. Воно містить конкретні рекомендації, які можуть стати дорожньою картою для місцевого самоврядування.

Серед них — визначити візію розвитку громади, провести інвентаризацію земель, дослідити кваліфікацію робочої сили, оцінити потенціал енергетичних проєктів, розробити інвестиційний паспорт українською та англійською мовами, визначити відповідальних за комунікацію з інвесторами, популяризувати інвестиційний паспорт і усунути бар’єри для входу бізнесу — зокрема проблеми доріг, генеруючих потужностей, підключень, сховищ пестицидів і торфовищ.

Це саме той рівень практичності, який потрібен громадам для переходу від загальних декларацій до управлінських рішень.

Роль UST: допомогти громадам ухвалювати сильні рішення

Кейс Бородянки демонструє, якою може бути роль Ukraine Support Team у розвитку громад. UST виступає не лише як партнер окремих проєктів, а як організація, що допомагає громадам мислити стратегічно, залучати експертизу, працювати з даними та формувати реалістичні сценарії розвитку.

Для українських ОТГ це особливо актуально. У найближчі роки громади конкуруватимуть за людей, бізнес, інвестиції, донорські програми та державну підтримку. Ті, хто матиме якісну стратегію, зрозумілу візію, підготовлені інвестиційні пропозиції та управлінську спроможність, матимуть значно більше шансів на успішне відновлення.

Бородянка — один із прикладів того, як громада може перейти від стану кризи до продуманого розвитку. А для UST це частина ширшої місії: підтримувати українські громади у створенні ефективних, сталих і конкурентоспроможних моделей майбутнього.

Україна відстала від своїх європейських сусідів у сфері управління відходами щонайменше на 20–30 років. Попереднє законодавство діяло понад чверть століття і фактично не стимулювало до жодних змін: єдиним легальним способом утилізації залишалося захоронення. Результат — понад 90% побутових відходів досі закопуються в землю.

Першим кроком до змін став рамковий Закон «Про управління відходами» № 2320-IX, ухвалений у червні 2022 року та введений в дію у липні 2023-го. Він заклав принципово нову архітектуру управління відходами — гармонізовану з Директивою ЄС 2008/98/ЄС. У січні 2025 року Кабінет Міністрів затвердив Національний план управління відходами до 2033 року — «дорожню карту», що визначає конкретні цільові показники для країни.

У 2025 році система вже починає реально трансформуватися: запроваджено електронну систему обліку відходів (ЕСУВ), яка переводить галузь від декларативної звітності до реального електронного контролю, а вимоги до бізнесу суттєво зросли.

---

---

Ми запитали у представників міністерств та профільних організацій про 3 кроки для того, щоб в Україні запрацювала переробка відходів.

Що вони відповіли?

Дорога до системної переробки: наступні кроки

Україна вже пройшла важливий підготовчий етап: рамкове законодавство ухвалено, Національний план до 2033 року затверджено, електронна система обліку відходів запущена. Але законодавча база — лише фундамент. Реальна зміна відбудеться тільки тоді, коли три ключові складові запрацюють одночасно: правові норми, фізична інфраструктура та культура поводження з відходами.

Найближчі два роки — критичні. До кінця 2026–2027 років Україна має продемонструвати ЄС якісну картину реформування, щоб отримати доступ до фінансових програм Євросоюзу. Для цього потрібно ухвалити решту дев’яти законопроектів із тринадцяти, запустити регіональне планування в усіх областях, і — що не менш важливо — провести масштабну інформаційну роботу з населенням.

Міжнародний досвід підтверджує: країни, які пройшли цей шлях, не шкодують. Провідні країни ЄС вже давно довели — пріоритет за переробкою, а спалення та захоронення мають максимально скорочуватись. Украйні слід вчитися на чужому досвіді, не повторюючи чужих помилок.

• 1
• 2
• …
• 4
• 5