Home » Новини

28 жовтня 2024 року було презентовано аналітичний звіт «Економічне моделювання для відновлення та розвитку Бородянської громади», підготовлений у співпраці Ukraine Support Team, Офісу ефективного регулювання BRDO та компанії Saturday Team.

Для Бородянської громади це дослідження стало не лише аналітичним документом про наслідки війни, демографічні ризики чи економічний потенціал. Його практичне значення полягає в іншому: звіт був використаний громадою як інструмент для ухвалення управлінських рішень, оновлення стратегічних документів і формування нової моделі розвитку.

Бородянська громада належить до тих українських громад, які зазнали значних руйнувань і втрат унаслідок повномасштабного вторгнення. Однак виклики, з якими вона зіткнулася, не обмежуються лише фізичною відбудовою зруйнованих об’єктів. Відновлення громади потребує відповіді на складніші питання: скільки людей житиме на її території у найближчі роки, які послуги будуть потрібні мешканцям, де створюватимуться робочі місця, як збільшити податкову базу, як залучити інвесторів і як сформувати привабливе середовище для життя.

Саме на ці питання було спрямоване економічне моделювання. Його головна цінність — у переході від реактивного відновлення до планування розвитку на основі даних.

Дослідження, яке вийшло за межі презентації

Після презентації звіту його результати були опрацьовані керівництвом Бородянської селищної ради та профільними структурними підрозділами громади. Йдеться не про формальне ознайомлення, а про використання висновків у кількох напрямах роботи: стратегічному плануванні, економічному розвитку, освіті, інвестиційній діяльності та просторовому розвитку.

Найважливішим практичним результатом стало те, що у 2025 році на основі результатів саме цього дослідження Бородянська селищна рада внесла зміни до Стратегії розвитку Бородянської селищної територіальної громади на період до 2027 року.

Це ключовий показник ефективності аналітичної роботи. Звіт не залишився експертною рекомендацією або презентаційним матеріалом. Він був інтегрований у стратегічне планування громади та став частиною її офіційної політики розвитку.

Нова модель: збалансоване передмістя з туристично-рекреаційним потенціалом

Одним із найбільш корисних для громади висновків став сценарний підхід до розвитку. Дослідження запропонувало розглядати Бородянку не лише як «гібридне передмістя», а як громаду, що може розвиватися у напрямі збалансованого передмістя з туристично-рекреаційним потенціалом. Ця модель поєднує кілька напрямів: житло, робочі місця, логістику, соціальну інфраструктуру, екологічну привабливість, рекреацію, меморіальний туризм і локальну ідентичність.

Для громади це важливо, оскільки вона конкурує не лише за інвестиції, а й за людей. Після війни громадам доведеться боротися за повернення мешканців, залучення молодих сімей, фахівців, підприємців, ветеранів, медиків, освітян і нових жителів. Без зрозумілого позиціонування та якісного середовища для життя така конкуренція буде складною.

Екологічне позиціонування як практичний напрям роботи

Окрема рекомендація дослідження стосувалася формування Бородянської громади як «зеленої», екологічно орієнтованої та комфортної для життя.

Цей напрям уже використовується у практичній роботі громади. Бородянська селищна рада спільно з UN-Habitat та Urban Reform розробила Мережу публічних просторів Бородянської громади. Її мета — створення сучасних, інклюзивних, безпечних та екологічно орієнтованих просторів для мешканців.

Це показує, що екологічна візія у дослідженні не була лише комунікаційною ідеєю. Вона стала основою для конкретних просторових рішень, які мають впливати на якість життя, доступність громадських просторів і привабливість громади.

Простір вздовж Здвижа: від рекреації до реабілітації

Ще одним прикладом практичного продовження рекомендацій стала робота над концепцією багатофункціонального соціально-рекреаційного простору вздовж річки Здвиж у центрі Бородянки.

Проєкт, над яким громада працює спільно з Thought Group Chile, охоплює понад 2,7 км території. Він передбачає облаштування зон для активного відпочинку, спортивних майданчиків, вело- та бігових доріжок, місць для риболовлі, дитячих ігор, парковок, інклюзивного дозвілля, культурних та освітніх подій. Важливо, що цей простір розглядається не лише як благоустрій. Його функція ширша — згуртування громади, психосоціальна реабілітація ветеранів, підтримка внутрішньо переміщених осіб і покращення якості життя мешканців.

Таким чином, просторовий розвиток у Бородянці починає виконувати соціальну, реабілітаційну та інтеграційну роль.

Люди як основа розвитку громади

Окремий блок дослідження стосувався утримання та залучення населення. Для Бородянки це критично важливо, адже демографія напряму впливає на економіку, освіту, медицину, бюджет і перспективи розвитку.

У відповіді Бородянської селищної ради зазначено, що рекомендації щодо утримання та залучення населення були враховані під час розробки Плану залучення громадян у Бородянській селищній територіальній громаді на 2026–2027 роки.

У післявоєнному контексті це особливо важливо. Ветерани, люди з інвалідністю, ВПО, молоді сім’ї, молодь, освітяни та медичні працівники потребують не лише послуг, а й зрозумілої перспективи життя в громаді.

Освіта і робочі місця: зв’язок, який не можна ігнорувати

Дослідження також звернуло увагу на ризики для освітньої мережі у разі подальшого скорочення населення. Для громади це не лише освітня проблема, а й економічна.

Якщо населення скорочується, зменшується кількість дітей, слабшає потреба в школах і дитсадках, скорочується кількість працівників, знижується податкова база. У результаті громада може втрачати не лише інфраструктуру, а й людський капітал.

Тому важливою рекомендацією стало не просто збереження освітньої мережі, а розвиток сучасної професійно-технічної освіти відповідно до потреб майбутнього ринку праці громади.

Цей підхід напряму пов’язує освіту з економічним розвитком. Якщо громада хоче залучати інвесторів, розвивати логістику, енергетику, виробництво, рекреаційну та реабілітаційну інфраструктуру, вона має розуміти, які фахівці будуть потрібні та як їх готувати.

Інвестори і нова економічна модель

Ще одним важливим напрямом дослідження стали рекомендації щодо активної роботи з інвесторами, розвитку логістичного потенціалу, енергетичних проєктів, рекреаційної та реабілітаційної інфраструктури.

Практичним підтвердженням інвестиційного потенціалу громади Бородянська селищна рада називає початок будівництва заводського кластеру компанією «Епіцентр К» на території площею 24 га, де раніше розташовувався завод «Борекс».

Цей приклад важливий не лише як окремий інвестиційний проєкт. Він демонструє поступове формування нової економічної моделі громади. Територія, яка раніше асоціювалася зі старим промисловим центром, отримує шанс стати основою для нового виробничого кластеру, нових робочих місць і нової довіри з боку великого бізнесу.

Для Бородянки це означає перехід від логіки втрати до логіки переосмислення активів.

Висновок

Аналітичний звіт «Економічне моделювання для відновлення та розвитку Бородянської громади» став прикладом того, як якісна експертиза може впливати на реальну політику місцевого самоврядування.

Для UST цей кейс підтверджує важливий принцип: відновлення громад має починатися з даних, сценаріїв і розуміння майбутнього. Лише такий підхід дозволяє переходити від хаотичного відновлення до стратегічного розвитку — з урахуванням людей, економіки, простору, екології, пам’яті та довгострокової конкурентоспроможності громади.

Місцевий енергетичний план (МЕП) — це стратегічний документ, який визначає, як громада споживає енергію сьогодні і як планує рухатися до більшої ефективності та незалежності завтра. Він охоплює всі сектори: муніципальні будівлі, житловий фонд, транспорт, системи опалення та водопостачання, вуличне освітлення.

МЕП  — це дорожня карта: перелік конкретних заходів, пріоритетних проєктів і джерел фінансування, яка дає громаді розуміння, що і в якій послідовності робити, щоб скорочувати витрати на енергоресурси та підвищувати стійкість інфраструктури.

Закон України «Про енергетичну ефективність» зобов’язує територіальні громади розробити та затвердити місцеві енергетичні плани. Без МЕП громада не може отримати державну підтримку на реалізацію енергоефективних заходів та фінансування модернізації інфраструктури.

Документ, який відкриває двері до фінансування

За словами Дениса Томази, експерта з розробки МЕПів, наявність затвердженого плану принципово змінює позицію громади перед донорами та інвесторами. МЕП підтверджує, що в громади є стратегічне бачення розвитку енергетики, що пріоритети визначено, а конкретні проєкти сформульовані, що робить громаду значно привабливішою для фінансування.

• Сумська громада розробила МЕП у межах міжнародного проєкту «Впровадження Європейської Енергетичної Відзнаки в Україні», який фінансувався урядом Швейцарії (SECO) та в результаті отримала грантову підтримку на енергоефективні заходи. 
• Вигодська громада розробила МЕП у межах програми U-LEAD з Європою, де громади спеціально готувалися до майбутнього залучення інвестицій та донорського фінансування для енергетичних проєктів. 

Для кого МЕП стає інструментом роботи?

МЕП — документ широкого застосування. Його використовують найрізноманітніші учасники розвитку громади:

• Виконавчі органи ради — для планування бюджетів та програм розвитку
• Енергоменеджери — для щоденного моніторингу та реалізації заходів
• Комунальні підприємства — тепло, вода, освітлення, транспорт
• Міжнародні донори та інвестори — для оцінки готовності громади
• Депутати ради — для ухвалення рішень щодо пріоритетів розвитку
• Мешканці та бізнес — як джерело інформації про плани розвитку

Ключову роль після затвердження МЕП відіграє енергоменеджер громади. Саме він перетворює стратегічний документ на живий інструмент: координує виконання заходів, веде моніторинг споживання енергоресурсів у бюджетних установах, готує заявки на гранти та кредити, взаємодіє з усіма структурними підрозділами.

Новобілоуська громада: особливий контекст

Новобілоуська громада розташована у Чернігівській області, приблизно в 50 кілометрах від кордону. Там питання енергетики виходять далеко за межі комфорту та економії. Тут відновлювані джерела енергії — це питання безпеки.

Сонячні електростанції, децентралізовані джерела генерації, системи  накопичення енергії дозволяють забезпечити роботу лікарень, котелень, водоканалів та пунктів незламності навіть під час блекаутів та пошкоджень централізованих мереж. Локальні джерела енергії скорочують час відновлення постачання і зменшують критичну залежність від єдиної мережі.

“Децентралізована енергосистема дозволяє забезпечувати безперервну роботу критично важливих об’єктів навіть у найскрутніших ситуаціях. Для прифронтових громад це не перевага — це необхідність.” – Денис Томаза, експерт з розробки МЕПів

Як UST реалізує проєкт

Ukraine Support Team спільно з Міжнародним фондом «Відродження» реалізує 8-місячний проєкт зі створення концепції місцевого енергетичного плану Новобілоуської громади. 

Незважаючи на загрозу через наближення до прикордоння та посилення безпекових заходів у Чернігівській області, Новобілоуська громада вже активно надає дані про об’єкти комунальної власності.

Паралельно триває підготовка до інформаційної кампанії: у червні 2026 року енергетичні експерти UST проведуть серію освітніх лекцій для енергоменеджерів Чернігівської області та всієї України про важливість розробки MEPів, етапи розробки, а також вирішення проблем, що можуть виникати в процесі роботи над планами.

Що отримає громада в результаті?

• Концепцію місцевого енергетичного плану до 2030 року — основу для офіційного затвердження МЕП і отримання державної підтримки
• Дорожню карту для встановлення сонячних електростанцій на ключових об’єктах громади для забезпечення їхньої автономної роботи
• Рекомендації щодо залучення фінансування — гранти, кредити, міжнародна допомога на реалізацію енергоефективних заходів
• Підвищений рівень компетенцій енергоменеджерів та відповідальних осіб у громаді
• У довгостроковій перспективі — зниження витрат бюджету на енергоресурси, підвищення енергонезалежності та скорочення викидів CO₂

Після завершення проєкту UST планує консультаційний супровід керівництва громади в пошуку донорів і налагодженні зв’язків з Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. 

Масштабні руйнування внаслідок бойових дій поставили перед Україною безпрецедентний виклик, який полягає в управлінні мільйонами тонн будівельних відходів. У пошуках ефективних рішень українські фахівці дедалі частіше звертаються до досвіду європейських країн, які вже пройшли шлях трансформації законодавства та технологій. 

Одна з таких країн — Чехія. Станом на 2026 рік у країні переробляється 90% відходів будівництва і знесення, а перероблені матеріали успішно застосовуються в нових будівельних проєктах.

21 травня 2026 року Ukraine Support Team спільно з Фондом «Партнерство» провели захід за участі чеських фахівців у галузі поводження з будівельними відходами. Експерти поділилися практичними порадами щодо ефективної переробки відходів будівництва і знесення (ВБЗ).

Мірослав Шкопан — представник Асоціації розвитку переробки будівельних матеріалів у Чехії (ARSM), яка у 2026 році відзначила 31-річчя своєї діяльності. Він поділився практичним досвідом та ключовими підходами, що дозволили Чехії суттєво просунутися у сфері рециклінгу.

Мірослав Духонь — директор компанії RED-BETON (Брно-Хрліце). Він розповів про виробничий процес переробки матеріалів, практичні виклики впровадження та надав конкретні рекомендації для України.

З чого починати зміни

Мірослав Шкопан наголосив, що основою для мотивації виробників до переробки є законодавче регулювання. В основі чеського законодавства з управління відходами лежить ієрархія, закладена у Рамковій директиві 2008/98/EC. Вона ставить на перше місце уникнення утворення відходів, потім — підготовку до повторного використання матеріалів без переробки, далі — власне переробку, після якої йде видалення шляхом спалення. І лише на останньому місці — захоронення на полігоні.

У країнах ЄС виробники несуть повну відповідальність за продукт: від будівництва до утилізації відходів. Якщо виробник захоче захоронювати відходи на полігоні у Чехії, йому доведеться заплатити 1600 чеських крон (65 євро за тонну). З 2030 року, відповідно до вимог ЄС, буде введена повна заборона захоронення ВБЗ, що підлягають переробці.

В Україні ситуація кардинально інша: у пріоритеті досі залишається захоронення будівельних відходів. Ціна утилізації тонни ВБЗ на полігоні становить лише 6–8 євро. Такі умови не стимулюють забудовників до відповідального ставлення до власних відходів і не заохочують до повторного використання матеріалів.

Водночас Україна вже рухається у напрямку гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

«Команда підтримки реформ вже напрацювала чотири законопроєкти з тринадцяти, які мають бути прийняті. Найближчим часом вони мають надійти до Верховної Ради», – повідомила Олена Вусик, старша проєктна менеджерка реформи управління відходами Команди підтримки реформ при Міністерстві економіки України, під час виступу в Українському кризовому медіа-центрі 4 травня 2026 року.

Селективний демонтаж як основа якісної переробки

В Україні сортування будівельних відходів безпосередньо на місці знесення поки що залишається радше винятком, ніж нормою. Між тим, саме від якості вихідної сировини напряму залежить якість переробленого матеріалу. Чеські експерти наполягають: селективний демонтаж потрібно проводити ще на місці знесення чи руйнування будівлі.

Перед початком демонтажу обов’язково слід відокремити деревину та інші органічні компоненти, а також небезпечні матеріали, зокрема азбест, який потребує особливого поводження відповідно до санітарних норм. Переробка безпосередньо на місці демонтажу є також найбільш економічно вигідною.

Мірослав Шкопан навів приклад із практики: перебудова колишньої фабрики у місті Брно (Чехія), яку зараз частково перетворюють на житловий і офісний комплекс. Стара частина будівлі збережена і функціонує як музей. Перероблений матеріал з демонтованих конструкцій використано безпосередньо на цьому ж будівельному майданчику.

Втім, не завжди є змога проводити селективний демонтаж на місці. В умовах щільної міської забудови — як на деяких вузьких і жвавих вулицях Брно — завезти велику переробну техніку неможливо. У таких випадках уламки транспортують на спеціальні майданчики, де їх досортовують на автоматизованих лініях.

Як змусити будівельні компанії сортувати відходи?

Мірослав Духонь, директор RED-BETON, звернув увагу на типовий бар’єр, з яким стикаються в усіх країнах: будівельні фірми не зацікавлені у сортуванні та переробці відходів без чіткого фінансового стимулу. Компанія RED-BETON вирішила цю проблему прагматично — запровадила економічно вигідні тарифи для тих, хто привозить на переробну станцію вже відсортовані відходи.

«Переробка несортованих відходів у Red Beton коштує на 70% дорожче порівняно з відсортованими» — зазначив Мірослав Духонь.

Саме такий механізм спонукає компанії змінювати поведінку безпосередньо на будівельному майданчику.

Що може взяти Україна

Для України чеський досвід є особливо цінним, оскільки демонструє реалістичний і вже випробований шлях, який можна адаптувати до українських умов — зокрема з огляду на масштаб руйнувань і нагальну потребу у відбудові.

По-перше

Потрібне чітке нормативне поле, яке визначатиме правила поводження з відходами будівництва та знесення: вимоги до сортування, переробки, контролю якості та використання вторинних матеріалів.

По-друге

Необхідна галузева інституція або платформа, яка об’єднає бізнес, науку, органи влади, громади та експертне середовище. У Чехії таку роль виконує ARSM. В Україні подібна модель могла б стати важливим інструментом координації ринку і каналом передачі міжнародного досвіду.

По-третє

Потрібні пілотні проєкти в громадах, які вже сьогодні стикаються з великими обсягами руйнувань — передусім на деокупованих та прифронтових територіях. Саме на рівні громад можна відпрацьовувати практичні моделі: від демонтажу й сортування до переробки та повторного використання матеріалів у локальних проєктах відбудови.

По-четверте

Необхідно формувати довіру до рециклінгових матеріалів. Для цього потрібні стандарти, лабораторні випробування, сертифікація, переконливі приклади успішного застосування, а також включення таких матеріалів у публічні закупівлі там, де це технічно обґрунтовано.

Українські громади дедалі частіше стикаються з викликом, який виходить далеко за межі поточних комунальних витрат. Йдеться не лише про фізичну економію електроенергії чи тепла, а про здатність громад планувати власну енергетичну безпеку, зменшувати залежність від зовнішніх ризиків, модернізувати соціальну інфраструктуру та поступово переходити до більш стійких моделей розвитку.

Для Ukraine Support Team цей напрям є одним із практичних прикладів того, як експертна підтримка може перетворюватися на конкретні рішення для громад. Досвід роботи з Іванівською громадою Чернігівської області демонструє повний цикл такої підтримки: від збору та відновлення енергетичних даних — до підготовки муніципального енергетичного плану і проєктної документації для сонячних електростанцій.

Чому енергетичне планування стало критично важливим для громад

Після початку повномасштабної війни питання енергетичної стійкості громад набуло нового значення. Для місцевого самоврядування це вже не лише питання довгострокового розвитку, а й умова безперервної роботи шкіл, адміністративних будівель, медичних та соціальних об’єктів.

Тамара Буренко, експертка UST з питань енергоефективного розвитку громад та підприємств, наголошує на важливості розробки МЕП для стабільного енергетичного функціонування громади:

«МЕП це не тільки про досягнення цілей скорочення викидів в атмосферу, це про комплекс енергоефективних зазодів в громаді, який дозволяє заощаджувати на енергоресурсах та вдало обирати доступне таливо та енергію, яка дозволить в подальшому значно заощаджувати кошти місцевих бюджетів та забезпечити стале надання соціальних послуг всім мешканцям громади. Це про надійність і відповідність європейським принципам і стандартам».

Саме тому UST працює з громадами не у форматі загальних рекомендацій, а через підготовку практичних інструментів: аналіз енергоспоживання, визначення базових показників, формування пріоритетних заходів з енергоефективності та енергозбереження, оцінку потенціалу відновлюваної енергетики та розробку проєктних рішень для таких громад.

В Іванівській громаді ця робота розпочалася з розробки енергетичного планування на період до 2030 року. Метою проєкту було забезпечити громаду стратегічними рішеннями для підвищення енергоефективності, зниження викидів і впровадження відновлюваної енергетики. У межах роботи команда UST провела аналіз енергетичного стану громади, визначила базові лінії споживання та розробила пріоритетні заходи для посилення енергетичної безпеки, забезпечення автономної роботи ключових закладів громади, які надають важливі соціальні послуги мешканцям.

Іванівська громада як приклад роботи в складних умовах

Особливість кейсу Іванівської громади полягає в тому, що робота з енергетичного планування відбувалася в умовах суттєвої втрати вихідних даних. Громада перебувала 25 днів під російською окупацією, вся документація та інформація з даними, необхідної для підготовки муніципального енергетичного плану, була знищена під час бойових дій та окупації громади  у 2022 році. 

Для UST це означало, що енергетичне планування довелося фактично відновлювати з нуля. Команда збирала, відновлювала,  обробляла та аналізувала, моделювала та переоцінювала  енергетичні дані, оцінювала поточний стан об’єктів, працювала з громадою над визначенням реалістичних цілей і формувала набір проєктів, які можуть бути впроваджені на місцевому рівні.

Цей підхід є важливим не лише для Іванівської громади. Він показує, як громади, що постраждали від війни, можуть повертатися до системного управління розвитком навіть тоді, коли базова технічна та адміністративна інформація була втрачена або пошкоджена.

23 проєкти для скорочення споживання енергії

Результатом роботи UST стало формування енергетичного планування для Іванівської громади до 2030 року. У межах підготовленого плану було запропоновано 23 проєкти, спрямовані на підвищення енергоефективності громади. За оцінками UST, їх реалізація дозволить скоротити споживання енергоресурсів на 424 МВт·год. 

Серед ключових напрямів — модернізація систем опалення, термомодернізація будівель та впровадження проєктів відновлюваної енергетики з системами накопичення електричної енергії. Саме поєднання цих напрямів є принципово важливим: громада отримує не набір окремих заходів, а комплексну дорожню карту, яка дозволяє поступово зменшувати витрати, підвищувати надійність інфраструктури та залучати партнерів до фінансування конкретних проєктів.

Підготовлений UST звіт має стати основою для розроблення та затвердження місцевого енергетичного плану Іванівської громади. Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». 

Від плану — до проєктної документації

Наступним етапом роботи стала підготовка конкретних проєктних рішень для впровадження відновлюваної енергетики. У березні 2026 року UST передала Іванівській громаді проєктну документацію для трьох сонячних електростанцій з системами накопичення. Йдеться про об’єкти Количівського ліцею, Іванівського ліцею та адміністративної будівлі. 

У межах цієї роботи команда проєктувальників підготувала техніко-економічне обґрунтування для трьох СЕС. Було визначено оптимальний тип станцій, розраховано потужність, очікуваний виробіток електроенергії, вартість і термін окупності. Також були розроблені передпроєктні рішення: схеми розміщення та підключення сонячних електростанцій, а також орієнтовний кошторис реалізації. 

Це важливий практичний результат, оскільки громада отримала не лише аналітичний документ, а підготовлену основу для подальшого залучення фінансування, проходження технічних процедур і реалізації проєктів на конкретних об’єктах соціальної та адміністративної інфраструктури.

Роль UST: не замість громади, а разом із громадою

Досвід Іванівської громади показує, що ефективна підтримка місцевого самоврядування має будуватися не на зовнішніх універсальних рішеннях, а на спільній роботі з громадою. Команда UST відвідувала громаду, обстежувала обєкти соціальної  інфраструктури, обговорювала технічні аспекти та проводила робочі зустрічі з керівництвом Іванівської сільської ради. 

Такий формат дозволяє краще врахувати реальний стан об’єктів, управлінські можливості громади, наявні ресурси та першочергові потреби. Саме тому енергетичне планування у виконанні UST — це не формальний документ, а практичний інструмент для ухвалення рішень.

Як зазначала голова UST Олена Колтик під час презентації результатів роботи в Іванівській громаді, команда допомагає розробляти конкретні плани дій, адаптовані до реального стану справ у громадах. 

Чому цей досвід може бути масштабований

Кейс Іванівської громади є показовим для багатьох українських громад, особливо тих, що постраждали від бойових дій або мають обмежені кадрові та технічні ресурси для самостійної підготовки енергетичних планів.

Досвід UST демонструє кілька важливих принципів, які можуть бути застосовані в інших громадах:

• по-перше, енергетичне планування має починатися з якісного збору та аналізу даних;
• по-друге, плани мають включати не лише загальні цілі, а конкретні проєкти з очікуваним ефектом;
• по-третє, відновлювана енергетика повинна розглядатися як частина ширшої системи енергоефективності, а не як окремий символічний захід;
• по-четверте, громади потребують не лише консультацій, а й готових документів, які можна використовувати для залучення фінансування та практичного впровадження.

Іванівська громада пройшла з UST шлях від початкового аналізу до конкретної проєктної документації для сонячних електростанцій. Це приклад того, як експертна підтримка може допомогти громаді перейти від потреби до плану, а від плану — до реальних інвестиційних рішень.

Енергетична стійкість як частина відновлення

Для України питання енергетичної стійкості громад напряму пов’язане з відновленням. Мова йде не лише про заміну пошкоджених систем або зменшення рахунків за енергію. Йдеться про формування нової якості місцевого управління, коли громада має дані, план, пріоритети та готові проєкти.

В умовах війни це також напряму пов’язано із можливістю залучення міжнародної підтримки. Адже допомога міжнародних партнерів сьогодні є одним із ключових ресурсів для відновлення громад, модернізації інфраструктури та впровадження енергоефективних рішень. Водночас доступ до фінансування європейських фондів та міжнародних програм значною мірою залежить від того, наскільки громада готова стратегічно планувати свій розвиток і пропонувати конкретні, підготовлені до реалізації проєкти.

«Наявність місцевого енергетичного плану в громаді з чітким та зрозумілим переліком заходів відкриває громаді можливості доступу до коштів європейських фондів та національних програм з фінансування заходів енергоефективності в громадах»,  – Тамара Буренко, еспертка UST з питань енергоефективного розвитку громад та підприємств.

UST розглядає таку роботу як внесок у практичне відновлення громад: від аналітики і стратегічного планування — до технічних рішень, які можуть бути реалізовані на конкретних об’єктах.

Іванівська громада стала одним із прикладів того, як цей підхід працює на практиці. Спочатку — аналіз енергетичного стану і підготовка плану до 2030 року. Потім — визначення пріоритетних проєктів. Далі — підготовка документації для сонячних електростанцій на об’єктах громади.

Саме така послідовність дозволяє переходити від загальної розмови про стійкість до конкретних дій, які посилюють громади вже сьогодні.

Представники Ukraine Support Team (UST) взяли участь у конференції Energy Security – Lessons from Ukraine, що відбулася у Берліні та зібрала урядовців, енергетичний бізнес, операторів мереж та експертів для обговорення того, як український досвід змінює підхід Європи до енергетичної безпеки.

Однією з найсильніших тез конференції стали слова заступника міністра економіки та енергетики Німеччини:

“Europe will not go back to Russian oil and gas, not now, not ever”
(«Європа не повернеться до російської нафти та газу — ні зараз, ні будь-коли»).

Ця фраза фактично задала рамку всієї дискусії: енергетична безпека більше не сприймається як питання лише ринку чи доступу до ресурсу. Вона стала питанням національної безпеки, економічної стійкості та здатності держав функціонувати під час криз.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль говорив про нову логіку управління критичною інфраструктурою — від реагування після кризи до готовності працювати в умовах постійних загроз. Зокрема, йшлося про формування резервів критичного обладнання, підготовку ремонтних команд та принцип “triple redundancy” (потрійного резервування): коли один елемент системи працює, другий готовий до швидкої заміни, а третій уже перебуває в резерві або замовлений.

Окремо багато говорили про те, що питання вже не в тому, як уникнути пошкоджень, а в тому, як швидко система здатна відновитися після удару.

Дуже сильний меседж прозвучав і від міністра закордонних справ Молдови, Міхая Попшоя.:

“Ukraine’s resistance is our survival”
(«Стійкість України — це наше виживання»)

Молдова поділилася власним досвідом виходу з енергетичної залежності — від 100% залежності від російського газу до повної диверсифікації поставок та інтеграції до європейської енергетичної системи. Окремий акцент робився на енергоефективності як інструменті енергетичної стійкості — від утеплення будівель до програм підтримки домогосподарств для заміни неефективного обладнання.

Водночас представники європейських операторів мереж та енергетичного бізнесу неодноразово наголошували: Україна поступово стає країною, в якої вчаться.

• Як працювати в умовах атак;
• Як швидко відновлювати систему після масштабних відключень;
• Як забезпечувати безперервність роботи критичної інфраструктури;
• Як планувати резерви обладнання, кіберзахист та кризове реагування.

Окремою темою стала децентралізація енергетики: локальні мережі (microgrids), накопичувачі енергії, розподілена генерація та “island mode” (режим автономної роботи), який дозволяє критичній інфраструктурі — лікарням, системам водопостачання, теплопостачання — продовжувати працювати навіть у разі пошкодження централізованої системи.

Для UST особливо важливою стала теза про те, що енергетика більше не може розглядатися окремо від інших сфер життя. Під час кризи вона напряму пов’язана з медициною, водопостачанням, транспортом, гуманітарною логістикою, цифровою інфраструктурою та здатністю громад функціонувати загалом.

«Сьогодні стійкість — це вже не лише про енергетику. Це про взаємозв’язок критичних систем і готовність громад працювати в умовах шоку. Саме тому якісна розробка планів стійкості стає критично важливою — вони мають враховувати не лише технічні рішення, а й взаємодію різних секторів та сценарії реагування», — зазначає Олена Колтик, експертка UST.

Український досвід, який формується в умовах постійних атак на енергосистему, дедалі більше сприймається не як виняткова ситуація, а як практичний урок для формування нової архітектури енергетичної безпеки Європи.

Ukraine Support Team системно працює з українськими громадами у сфері стратегічного планування, сталого розвитку, ефективного управління та підготовки практичних рішень для відновлення. Одним із напрямів цієї роботи є розробка стратегій розвитку громад, економічне моделювання та допомога органам місцевого самоврядування у прийнятті рішень на основі даних.

Після повномасштабного вторгнення багато українських громад опинилися перед складним викликом: потрібно одночасно відновлювати зруйновану інфраструктуру, повертати людей, підтримувати місцеву економіку, залучати інвесторів і планувати майбутнє в умовах обмежених ресурсів.

У таких умовах громадам недостатньо просто відбудовувати окремі об’єкти. Важливо розуміти, якою буде громада через п’ять або десять років: скільки людей у ній житиме, які послуги будуть потрібні, які галузі можуть створити робочі місця, як збільшити доходи бюджету та як сформувати привабливе середовище для мешканців, бізнесу й інвесторів.

Саме в цьому полягає один із важливих напрямів діяльності Ukraine Support Team — підтримка громад у розробці стратегічних рішень, які поєднують економіку, інфраструктуру, енергетику, екологію, соціальні потреби та ефективне управління.

Стратегії громад як інструмент відновлення

Для UST розвиток громад — це не лише питання відбудови будівель чи ремонту інфраструктури. Це передусім формування довгострокової моделі розвитку.

Йдеться про підхід, за якого громада аналізує власні ресурси, демографічні тенденції, економічний потенціал, земельні активи, логістичні переваги, потреби мешканців та можливості для залучення інвестицій. На цій основі формуються практичні сценарії розвитку, які можуть бути використані місцевою владою, бізнесом, донорами та міжнародними партнерами.

Такий підхід дозволяє громадам переходити від реактивного управління до стратегічного: не просто реагувати на проблеми, а планувати розвиток, визначати пріоритети та ефективно використовувати ресурси.

Кейс Бородянки: від громади, що постраждала від війни, до моделі продуманого розвитку

Одним із прикладів такої роботи стала участь UST у дослідженні «Економічне моделювання для розвитку Бородянської селищної територіальної громади до 2030 року», підготовленому «Офісом ефективного регулювання» у співпраці з Ukraine Support Team та компанією Saturday Team.

Бородянська громада — одна з тих, що зазнали значних втрат унаслідок бойових дій та окупації. Водночас її виклики не обмежуються лише фізичними руйнуваннями. Дослідження показало, що громада ще до повномасштабного вторгнення стикалася з демографічною кризою, зменшенням частки молоді, низькою фіскальною віддачею та недостатньою кількістю робочих місць.

У презентації дослідження зазначено, що Бородянська громада переживала тривалу кризу через втрату населення, яку посилила окупація у 2022 році. Через міграцію до Києва та області частка молоді зменшувалася, а кількість економічно активного населення скорочувалася.

Саме тому для Бородянки важливо не просто відновити зруйноване, а сформувати нову модель розвитку — економічно сильну, соціально збалансовану та привабливу для життя.

Дані перед рішеннями

Ключова логіка дослідження — будь-яке управлінське рішення має спиратися на дані. Перед тим як ухвалювати рішення про відбудову шкіл, дитсадків, медичних закладів чи іншої соціальної інфраструктури, потрібно розуміти демографічну ситуацію та майбутню потребу в послугах.

Керівниця Ukraine Support Team Олена Колтик наголосила:

Перед тим, як витрачати кошти, будь-які ресурси, перед тим як приймати рішення про відбудову шкіл, медичних закладів, маємо зрозуміти, скільки людей мають отримувати цю послугу. Щоб ефективно вирішити проблему, необхідно зрозуміти її масштаб.

Такий підхід є основою ефективного управління громадою. Він дозволяє уникнути ситуацій, коли ресурси спрямовуються на об’єкти без чіткого розуміння майбутнього навантаження, демографічних змін або економічної доцільності.

За розрахунками дослідження, за незмінних умов до 2030 року населення Бородянської громади може скоротитися, що створює ризик закриття до 7 шкіл і до 7 дитсадків, а також скорочення 236 працівників. Мінімальні втрати бюджету можуть становити близько 17 млн грн у цінах 2021 року, або до 11% бюджетних доходів без урахування міжбюджетних трансфертів.

Ці цифри демонструють, чому стратегічне планування для громад є не формальністю, а практичним інструментом виживання та розвитку.

Економічне моделювання як основа розвитку громади

Дослідження для Бородянської громади поєднало внутрішній і зовнішній підходи. З одного боку, було враховано думку мешканців, підприємців, освітян, медиків, представників громадського сектору, старост і молоді. З іншого — проведено порівняння з іншими громадами Київської області та передмістями столиць Центрально-Східної Європи.

Зокрема, аналітики дослідили 37 громад Київської області в радіусі близько 60 км від Києва, а також 110 передмість столиць Центрально-Східної Європи. Такий аналіз дозволив визначити, яку функцію може виконувати Бородянка в майбутньому та які моделі розвитку для неї є найбільш реалістичними.

Один із висновків — Бородянська громада має потенціал стати збалансованим передмістям з туристично-рекреаційним потенціалом. Це означає, що її розвиток має поєднувати робочі місця, житло, соціальну інфраструктуру, логістику, рекреацію, екологічну привабливість і локальну ідентичність.

Розвиток бізнесу та інвестиційна привабливість

Окремий блок дослідження був присвячений тому, які бізнеси можуть стати драйверами розвитку Бородянки. Серед перспективних напрямів визначено енергетичні проєкти, виробництво листового скла, склади класу A, виробництво сільськогосподарської техніки, реабілітаційні та соціальні сервіси.

У презентації наведено порівняння потенційних підприємств, які можуть бути цікавими громаді: сонячна електростанція, завод із виготовлення листового скла флоат-методом, склади класу A, завод із виробництва сільськогосподарської техніки та центр догляду за дітьми з інвалідністю. Для кожного напряму оцінено потребу в землі, кількість працівників, інвестиції, окупність та можливий економічний ефект для бюджету громади.

Особливе значення має енергетика. Для інвестора стабільне електропостачання є базовою умовою входу в громаду. Тому розвиток локальної генерації та енергетичної стійкості може стати одним із перших практичних кроків для посилення економічної привабливості Бородянки.

Старший аналітик Saturday Team Дмитро Синько зазначив:

У сумі таких нових бізнесів, середніх підприємств має бути відкрито 49. Але почати варто із семи. Перше — це має бути якийсь енергетичний проєкт. Тому що кожен інвестор має знати: якщо не буде електрики, як я свій бізнес врятую.

Ще одним перспективним напрямом є логістика. Бородянка розташована на трасі М07, яка веде до Польщі та країн Балтії. Це створює передумови для розвитку складських потужностей і транспортно-логістичних сервісів.

Екологічна візія та сталий розвиток

Для UST важливо, що стратегія розвитку громади має враховувати не лише економічні показники, а й екологічну складову, кліматичні ризики та якість життя мешканців.

У дослідженні запропоновано формувати візію Бородянської громади з акцентом на екологічній тематиці та зміні клімату. Серед передумов для цього — значна кількість лісів, природоохоронні території, водойми, прихильність мешканців до екологічної тематики, відсутність екологічно забруднюючого виробництва та сприйняття громади як частково «дачної».

Такий підхід відповідає ширшій логіці діяльності UST: громади мають розвиватися не лише швидко, а й якісно — з урахуванням енергоефективності, екології, інклюзивності, кліматичної адаптації та майбутніх потреб мешканців.

Практичні рекомендації для громади

Дослідження не обмежилося загальною візією. Воно містить конкретні рекомендації, які можуть стати дорожньою картою для місцевого самоврядування.

Серед них — визначити візію розвитку громади, провести інвентаризацію земель, дослідити кваліфікацію робочої сили, оцінити потенціал енергетичних проєктів, розробити інвестиційний паспорт українською та англійською мовами, визначити відповідальних за комунікацію з інвесторами, популяризувати інвестиційний паспорт і усунути бар’єри для входу бізнесу — зокрема проблеми доріг, генеруючих потужностей, підключень, сховищ пестицидів і торфовищ.

Це саме той рівень практичності, який потрібен громадам для переходу від загальних декларацій до управлінських рішень.

Роль UST: допомогти громадам ухвалювати сильні рішення

Кейс Бородянки демонструє, якою може бути роль Ukraine Support Team у розвитку громад. UST виступає не лише як партнер окремих проєктів, а як організація, що допомагає громадам мислити стратегічно, залучати експертизу, працювати з даними та формувати реалістичні сценарії розвитку.

Для українських ОТГ це особливо актуально. У найближчі роки громади конкуруватимуть за людей, бізнес, інвестиції, донорські програми та державну підтримку. Ті, хто матиме якісну стратегію, зрозумілу візію, підготовлені інвестиційні пропозиції та управлінську спроможність, матимуть значно більше шансів на успішне відновлення.

Бородянка — один із прикладів того, як громада може перейти від стану кризи до продуманого розвитку. А для UST це частина ширшої місії: підтримувати українські громади у створенні ефективних, сталих і конкурентоспроможних моделей майбутнього.

Україна відстала від своїх європейських сусідів у сфері управління відходами щонайменше на 20–30 років. Попереднє законодавство діяло понад чверть століття і фактично не стимулювало до жодних змін: єдиним легальним способом утилізації залишалося захоронення. Результат — понад 90% побутових відходів досі закопуються в землю.

Першим кроком до змін став рамковий Закон «Про управління відходами» № 2320-IX, ухвалений у червні 2022 року та введений в дію у липні 2023-го. Він заклав принципово нову архітектуру управління відходами — гармонізовану з Директивою ЄС 2008/98/ЄС. У січні 2025 року Кабінет Міністрів затвердив Національний план управління відходами до 2033 року — «дорожню карту», що визначає конкретні цільові показники для країни.

У 2025 році система вже починає реально трансформуватися: запроваджено електронну систему обліку відходів (ЕСУВ), яка переводить галузь від декларативної звітності до реального електронного контролю, а вимоги до бізнесу суттєво зросли.

---

---

Ми запитали у представників міністерств та профільних організацій про 3 кроки для того, щоб в Україні запрацювала переробка відходів.

Що вони відповіли?

Дорога до системної переробки: наступні кроки

Україна вже пройшла важливий підготовчий етап: рамкове законодавство ухвалено, Національний план до 2033 року затверджено, електронна система обліку відходів запущена. Але законодавча база — лише фундамент. Реальна зміна відбудеться тільки тоді, коли три ключові складові запрацюють одночасно: правові норми, фізична інфраструктура та культура поводження з відходами.

Найближчі два роки — критичні. До кінця 2026–2027 років Україна має продемонструвати ЄС якісну картину реформування, щоб отримати доступ до фінансових програм Євросоюзу. Для цього потрібно ухвалити решту дев’яти законопроектів із тринадцяти, запустити регіональне планування в усіх областях, і — що не менш важливо — провести масштабну інформаційну роботу з населенням.

Міжнародний досвід підтверджує: країни, які пройшли цей шлях, не шкодують. Провідні країни ЄС вже давно довели — пріоритет за переробкою, а спалення та захоронення мають максимально скорочуватись. Украйні слід вчитися на чужому досвіді, не повторюючи чужих помилок.

Україна перебуває на етапі, коли відбудова інфраструктури має стати не лише інженерним, а й екологічним завданням. Нові та відновлені дороги, залізничні коридори, лісові шляхи й транспортні об’єкти повинні відповідати сучасним європейським підходам до збереження біорізноманіття, екологічної зв’язності територій та адаптації до змін клімату.

Це особливо важливо в контексті європейської інтеграції України, наближення до екологічного acquis ЄС та необхідності враховувати принципи зеленої інфраструктури у державному плануванні, розвитку громад, лісовій політиці та транспортному будівництві.

Саме тому експерти Ukraine Support Team (UST) пропрацювали цю тему та підготували аналітичний звіт «Щодо інтеграції екологічних аспектів у розвиток лісової та транспортної інфраструктури в контексті виконання вимог ЄС».

Метою цього дослідження є формування системного бачення та практичних інструментів впровадження принципів зеленої інфраструктури в Україні — від рівня державної політики до конкретних інженерних рішень на місцях.

Чому транспортна інфраструктура має екологічний вимір

Дороги та залізниці є критично важливими для економіки, мобільності населення, оборони та відновлення територій. Водночас вони можуть створювати значний тиск на природні екосистеми.

Лінійна інфраструктура розділяє природні середовища існування, перериває міграційні маршрути тварин, підвищує ризик загибелі фауни на дорогах і знижує екологічну зв’язність територій. У європейській практиці це розглядається як один із ключових факторів фрагментації середовищ існування.

Показовим у цьому контексті є оновлений іспанський технічний документ “Prescripciones técnicas para el diseño de pasos de fauna, vallados perimetrales y otras medidas para favorecer la biodiversidad en infraestructuras de transporte”. У ньому наголошується, що транспортні об’єкти мають розглядатися не лише як інженерні споруди, а як елементи ландшафту, що можуть або посилювати фрагментацію природних територій, або, навпаки, сприяти відновленню екологічної зв’язності.

Для України цей підхід є надзвичайно актуальним. Відбудова доріг, мостів, залізничної інфраструктури та розвиток лісових територій мають відбуватися з урахуванням не лише транспортної логіки, а й потреб біорізноманіття, природних коридорів, водних систем і ландшафтної цілісності.

Екодуки — не окрема споруда, а частина системи

У публічному дискурсі екодуки часто сприймаються як окремі “мости для тварин”. Насправді сучасний європейський підхід є значно ширшим.

Екодук або перехід для фауни працює ефективно лише тоді, коли він є частиною цілісної системи. До неї входять:

• правильний вибір місця на основі міграційних маршрутів тварин;
• огорожі, які спрямовують фауну до безпечного переходу;
• адаптовані дренажі, мости, труби та віадуки;
• природна рослинність на підходах;
• обмеження шумового та світлового впливу;
• подальший моніторинг використання споруд тваринами;
• регулярне обслуговування й усунення пошкоджень.

Іспанський документ демонструє саме такий підхід: заходи поділяються на кілька груп — переходи для фауни, периметральні огорожі, системи виходу тварин із закритих ділянок, сенсорна сигналізація, управління узбіччями, заходи для птахів, амфібій, кажанів, запилювачів та інших груп фауни.

Це важливий орієнтир для України. Якщо екологічні рішення будуть включені лише формально, без аналізу реальних природних коридорів і без технічного супроводу, їхня ефективність буде обмеженою. Якщо ж вони стануть частиною системного планування, такі рішення можуть одночасно зменшити загибель тварин, підвищити безпеку руху та посилити екологічну стійкість територій.

Від європейського досвіду — до українських інструментів

Експерти UST розглядають тему екодуків і зеленої інфраструктури не як вузьке природоохоронне питання, а як частину ширшого процесу адаптації України до європейських правил і стандартів.

У звіті «Щодо інтеграції екологічних аспектів у розвиток лісової та транспортної інфраструктури в контексті виконання вимог ЄС» акцент зроблено на тому, що Україні потрібні не поодинокі рішення, а цілісна система:

По-перше, інтеграція екологічних критеріїв у планування транспортної інфраструктури.
Переходи для фауни, екологічні коридори, збереження водно-болотних угідь, лісових масивів і природних міграційних маршрутів мають враховуватися ще на етапі планування, а не після затвердження проєкту.

По-друге, поєднання транспортної, лісової та природоохоронної політики.
Лісові території часто виконують роль екологічних коридорів. Тому розвиток лісової інфраструктури, будівництво доріг, лісових шляхів, мостів і транспортних вузлів має бути узгоджене з цілями збереження біорізноманіття.

По-третє, адаптація європейських технічних підходів до українських умов.
Україна має враховувати власні природні зони, види фауни, стан інфраструктури, наслідки війни, потреби громад і майбутні проєкти відбудови.

По-четверте, створення практичних інструментів для органів влади та проєктувальників.
Йдеться про методичні рекомендації, технічні вимоги, критерії вибору місць для екодуків, підходи до моніторингу та міжвідомчу координацію.

Чому це важливо для громад і держави

Зелена інфраструктура — це не лише про охорону природи. Це також про безпеку, якість планування, ефективне використання коштів і довгострокову стійкість територій.

Для громад це означає можливість розвивати території без руйнування природного каркасу. Для держави — виконання євроінтеграційних зобов’язань і підвищення якості інфраструктурних проєктів. Для бізнесу — прогнозованіші правила та зниження екологічних ризиків. Для природоохоронної сфери — реальний інструмент збереження біорізноманіття.

Особливої ваги ця тема набуває в умовах повоєнної відбудови. Якщо Україна відновлюватиме інфраструктуру за старою логікою, без урахування екологічної зв’язності, це може закріпити нові бар’єри для природи на десятиліття. Якщо ж принципи зеленої інфраструктури будуть інтегровані одразу, відбудова може стати шансом для більш сучасного, безпечного й екологічно збалансованого розвитку.

Підготовлений експертами UST аналітичний звіт має стати основою для подальшої професійної дискусії між органами державної влади, громадами, дорожніми службами, лісовим сектором, природоохоронними установами, науковцями та міжнародними партнерами.

Йдеться не лише про будівництво окремих екодуків. Йдеться про формування в Україні нового підходу до інфраструктурного розвитку, де транспортна доступність, економічне відновлення, безпека руху та збереження природи не суперечать одне одному, а працюють у межах єдиної політики.

Україна накопичує мільйони тонн відходів від руйнувань. Але головне питання вже не лише в тому, як прибрати завали. Питання в іншому: чи зможе країна перетворити воєнні руйнування на контрольований ринок вторинних матеріалів — зі стандартами, лабораторіями, простежуваністю та промисловим попитом. Саме так цю проблему вже розглядає Європейський Союз.

Війна створила для України один із найскладніших ресурсних викликів останніх десятиліть. За оцінками RDNA5, лише у житловому секторі пошкоджено або зруйновано близько 14% житлового фонду, а загальні збитки оцінюються у 61,1 млрд доларів.

Ці цифри зазвичай читають як масштаб руйнувань. Але для економіки відновлення вони означають ще одне: Україна отримала величезний, хоч і трагічний, потік матеріалів — бетон, цеглу, метал, деревину, скло, пластик, гіпс, ізоляцію, залишки інженерних мереж та небезпечні домішки.

Станом на квітень в Україні обліковано понад 6 млн тонн відходів від руйнувань. І це лише ті обсяги, які вже переміщені на майданчики тимчасового зберігання. Фактичні масштаби, з огляду на характер руйнувань у різних регіонах, є значно більшими.

Саме тому повідомлення Міністерства розвитку громад та територій про підсумки пілотного проєкту з JICA та підготовку до наступного етапу співпраці на 2027–2029 роки має значно ширше значення, ніж просто технічна допомога. Йдеться про потенційний старт окремого ринку — ринку вторинної сировини для відбудови.

Європейський урок: будівельні відходи — це не сміття, а матеріальний банк

У Європейському Союзі будівельні та демонтажні відходи вже давно не розглядають лише як проблему полігонів. Це один із найбільших потоків відходів у ЄС: на нього припадає понад третина всіх відходів, що генеруються в країнах Союзу.

До цього потоку входять бетон, цегла, деревина, скло, метали, пластик, гіпс, ізоляційні матеріали та інші компоненти будівель. У сучасній європейській логіці це не просто “будівельне сміття”, а матеріальний банк, з якого частина ресурсів може бути повернута у виробництво.

Для України це принципово важливий орієнтир. Якщо ЄС бачить у будівельних і демонтажних відходах ресурсну базу, то Україна не може дозволити собі сприймати відходи від руйнувань лише як завали, які потрібно вивезти. У країні, що потребує масштабної відбудови, кожна тонна придатного матеріалу має бути оцінена не тільки як витрата на утилізацію, а і як потенційний ресурс.

Але європейська практика має і зворотний бік. Формально ЄС демонструє високі показники відновлення будівельних і демонтажних відходів. Проте ці показники часто не означають повноцінної циркулярності. Значна частина матеріалів використовується у низькоякісних напрямах — наприклад, як засипка, підсипання або матеріал для робіт, де він не повертається у виробництво продукції з високою доданою вартістю.

Саме тут для України головний висновок: не можна будувати систему навколо показника “скільки тонн прибрали”. Важливіше інше: скільки тонн відходів стали безпечним, стандартизованим і придатним до повторного використання матеріалом.

Інакше країна ризикує повторити слабке місце європейської моделі — формально високі показники переробки без створення справді якісного ринку вторинної сировини.

Не дробарка, а аудит: із чого починається справжня переробка

Європейська модель управління будівельними відходами починається не з техніки, а з ідентифікації матеріалів. Важливу роль відіграють аудити перед реконструкцією або демонтажем, а також селективний демонтаж.

Їхня логіка проста: спершу потрібно зрозуміти, які матеріали є в об’єкті, які з них можна повторно використати, які — переробити, а які є небезпечними. Тільки після цього можна ухвалювати рішення про подрібнення, сортування, перевезення або утилізацію.

Для України це ще складніше, ніж для мирних європейських міст. Відходи руйнувань після обстрілів — це не контрольований демонтаж будівлі за планом. Це часто змішаний потік, де поряд можуть бути бетон, деревина, метал, скло, пластик, залишки фарб, утеплювачі, азбестовмісні матеріали, продукти горіння та інші забруднювачі.

Тому просте рішення “подрібнити і використати в дорогах” може бути небезпечним, якщо перед цим не створено систему перевірки, сортування і лабораторного контролю. Власне, саме тому в українсько-японській співпраці таке значення мають обладнання, навчання фахівців, моніторинг, аналіз і поводження з небезпечними матеріалами.

Як зазначає Голова Ukraine Support Team Олена Колтик, Україна має дивитися на відходи руйнувань не лише як на проблему ліквідації наслідків війни, а як на частину майбутньої ресурсної політики держави.

«Україна не може розглядати відходи від руйнувань лише як проблему прибирання завалів. Це питання безпеки громад, екології та майбутньої економіки відновлення. Європейська практика показує: ключовим є не просто вивезти або подрібнити матеріали, а створити повний цикл — від обліку, сортування і лабораторного контролю до повторного використання у будівництві та промисловості. Саме такий підхід дозволить перетворити наслідки руйнувань на ресурс для відбудови, а не на нову екологічну проблему», — зазначила Голова Ukraine Support Team Олена Колтик.

Для ринку це означає: якість вторинної сировини має бути доведена, а не задекларована. Без цього перероблені матеріали залишатимуться локальним експериментом, а не повноцінною частиною економіки відбудови.

Азбест — тест на зрілість системи

Окрема тема — азбест. Для України це один із найскладніших викликів у поводженні з відходами руйнувань. У багатьох старих будівлях азбестовмісні матеріали могли використовуватися в покрівлях, трубах, ізоляції та інших елементах. Після руйнування такі матеріали потрапляють у загальний потік відходів, і без лабораторного контролю їх складно швидко ідентифікувати.

Європейська практика показує: якщо будівельні та демонтажні відходи не розділяються належним чином, вони можуть містити небезпечні компоненти, зокрема азбест. Це створює екологічні ризики, ускладнює переробку і ставить під сумнів безпечність кінцевого продукту.

Це означає, що масштабування української системи має починатися з єдиного протоколу: як виявляти азбест, як його ізолювати, хто має право проводити аналіз, де його утилізувати, як документувати походження матеріалів і хто несе відповідальність за кінцевий продукт.

Проблема у тому, що в Україні бракує лабораторій для швидкого аналізу небезпечних матеріалів. Частину досліджень досі доводиться робити за кордоном. Саме тому передача обладнання JICA та розширення навчальних програм для українських спеціалістів можуть мати системний ефект: це не просто допомога окремим громадам, а елемент формування довіри до майбутнього ринку вторинних матеріалів.

Без лабораторій, протоколів і прозорої відповідальності Україна не отримає довіри до переробленої сировини. А без довіри не буде ринку.

Цифровий паспорт матеріалу: куди рухається ЄС

Ще один важливий європейський тренд — цифрова простежуваність будівельної продукції. ЄС рухається до моделі, де будівельні матеріали мають не лише фізичні характеристики, а й цифрову історію: походження, склад, технічні параметри, екологічні характеристики, можливість повторного використання.

Для України це важливо не лише в контексті будівництва. Це той самий підхід, який уже формується на ринку деревини: походження, простежуваність, якість, екологічний слід, відповідність стандартам.

Фактично європейський ринок рухається до моделі, де матеріал без підтвердженого походження і характеристик поступово втрачатиме доступ до якісного сегмента. Це стосується деревини, будівельних матеріалів, вторинної сировини, композитів і продукції для інфраструктури.

Тому для України правильна рамка така: відходи руйнувань мають пройти шлях від “невідомого змішаного потоку” до матеріалу з паспортом якості. Саме тоді вони можуть стати ресурсом для бізнесу, а не лише проблемою для громад.

Державні закупівлі можуть створити попит

Навіть найкраща система переробки не працюватиме без попиту. Європейська практика показує: ринок вторинної сировини запускається не лише через екологічні норми, а й через державні закупівлі, інфраструктурні проєкти та вимоги до матеріалів.

Для України це особливо актуально. Відбудова житла, доріг, мостів, комунальної інфраструктури і промислових об’єктів у будь-якому разі створить величезний попит на матеріали. Якщо держава не закладе правила використання безпечних вторинних матеріалів у публічні закупівлі, цей попит автоматично піде до первинної сировини: цементу, щебеню, піску, металу, деревини та інших матеріалів.

Але якщо буде створено стандарти і вимоги до використання recycled materials, частина цього попиту може сформувати новий промисловий сектор. Для цього потрібні технічні умови, лабораторії, сертифікація, прозорий облік, правила end-of-waste — тобто момент, коли відхід юридично перестає бути відходом і стає продуктом.

Тут і є головна економічна інтрига. Україна може або витрачати кошти на вивезення і складування мільйонів тонн відходів, або створити ринок, де частина цих матеріалів повертається у дороги, бетонні суміші, благоустрій, інженерні конструкції та виробництво нових будівельних матеріалів.

Громади не повинні залишитися сам на сам із проблемою

Пілотний проєкт з управління відходами від руйнувань, який реалізується з 2024 року у Київській області та п’яти містах — Одесі, Дніпрі, Харкові, Миколаєві та Херсоні, — дозволив відпрацювати перші практичні підходи. Україна отримала обладнання, провела навчання для фахівців, почала впроваджувати системний моніторинг і розвивати переробку матеріалів.

У Бородянці вже налагоджено технологічний цикл обробки матеріалів, які потенційно можуть бути повторно використані у виробництві дорожнього покриття. Це важливий приклад, але він не може залишатися локальним експериментом.

За словами представників Мінрозвитку, з відходами від руйнувань фактично працює кожна громада, адже немає жодного регіону, де б були повністю відсутні наслідки руйнувань. Саме тому рішення мають бути масштабованими на всю країну.

«Сьогодні з відходами від руйнувань фактично стикається кожна громада. Але громади не повинні залишатися сам на сам із цією проблемою. Потрібні єдині правила, технічні стандарти, доступ до лабораторної діагностики, навчання фахівців і зрозумілі економічні стимули для бізнесу. Якщо цього не зробити, країна отримає не ринок вторинної сировини, а хаотичне накопичення небезпечних матеріалів на місцях», — наголосила Голова Ukraine Support Team Олена Колтик.

Саме тому українська модель має будуватися не навколо разових пілотних проєктів, а навколо національної системи управління матеріальними потоками від руйнувань.

Україна може не наздоганяти ЄС, а одразу будувати сучаснішу модель

Парадоксально, але Україна має шанс не просто копіювати європейську модель, а врахувати її помилки. ЄС уже показав: високий формальний рівень recovery не гарантує справжньої циркулярності. Якщо матеріали використовуються переважно в низькоякісних напрямах, це краще, ніж полігон, але це ще не повноцінна вторинна економіка.

Україна може одразу закласти іншу логіку:

не “скільки тонн вивезено”;

не “скільки тонн подрібнено”;

а “скільки тонн повернуто у виробництво як безпечний, стандартизований, простежуваний матеріал”.

Саме така модель може стати основою для нового сектору економіки відновлення. І тут українсько-японська співпраця з JICA важлива не лише як допомога обладнанням. Вона може стати лабораторією для нової системи: від обліку і сортування до стандартів, навчання громад, технічних вимог і формування промислового попиту.

Висновок: відбудова потребує не тільки матеріалів, а й нової ресурсної політики

Україна вже не може дозволити собі мислити категоріями лінійної економіки: видобути, використати, викинути. Масштаб руйнувань, вартість відновлення і рух до ЄС змушують країну переходити до іншої моделі — де матеріали мають походження, паспорт, якість і друге життя.

Відходи від руйнувань — це болісний наслідок війни. Але в економіці відновлення вони можуть стати одним із джерел вторинної сировини. Для цього Україні потрібні не лише дробарки і майданчики, а повна система: аудит, сортування, лабораторії, азбестові протоколи, технічні стандарти, цифровий облік, державний попит і зрозумілі правила для бізнесу.Головне питання звучить так: чи стане Україна країною, яка просто прибирає руїни, чи країною, яка створює з них новий ринок матеріалів для відбудови?

Команда UST провела онлайн-захід, присвячений чеській системі управління відходами будівництва та знесення (ВБЗ). Експерти та аналітики UST разом із представниками міністерств розглянули, як Чехія за 30 років перетворила будівельне сміття на повноцінний ринок вторинної сировини — і що з цього досвіду може бути застосовно в Україні.

Що обговорювали?

• Законодавче регулювання: ключові закони Чехії та директиви ЄС;
• Стимулювання виробника до переробки;
• Припинення статусу відходів: як рециклят стає повноцінним товаром;
• Поводження з небезпечними матеріалами;
• Стимулювання ринку: зелені закупівлі, BREEAM/LEED, таксономія ЄС;
• Можливість застосуванння цих практик в Україні.

Чехія досягла цілі у 70% відновлення ВБЗ ще у 2013 році — на кілька років раніше за встановлений ЄС термін. Частка рециклятів на ринку зросла з 4% до 17% за 2012–2023 роки. Цей шлях зайняв понад 30 років послідовної роботи — законодавчої, інфраструктурної та ринкової.

Окрема увага приділялась практичним спостереженням та враженням учасників навчальної поїздки. Учасники побували на рециклінгових підприємствах, зустрілись із представниками Міністерства промисловості та торгівлі Чехії, побачили на власні очі результати селективного демонтажу та виробництво будівельних матеріалів з рецикляту.

Уроки для України

• Схожа забудова: типова радянська забудова 1950–80-х є спільною для Чехії та України, тож приклади рециклінгу таких матеріалів є;
• Економіка вирішує: високий податок на захоронення зробив рециклінг вигіднішим за захоронення;
• Стандарти якості: чіткі критерії припинення статусу відходів формують довіру до вторинної сировини;
• Роздільне збирання: сортування безпосередньо на майданчику — основа якісного потоку для переробки;
• Українська сировина для рециклінгу брудніша за європейську — міф!

Захід відбувся в рамках підготовки Зеленої книги з управління відходами будівництва та знесення в Україні. Підтримку заходу надала European Climate Foundation.

2025 рік став роком системної роботи та масштабних змін для команди Ukraine Support Team . Ми зосередилися на впровадженні сталих рішень для громад, що постраждали від війни, реалізуючи проєкти у сфері енергоефективності, управління відходами та стратегічного планування. 

У презентації — ключові цифри, досягнення та підходи, які ми реалізували протягом року. 

Команда Ukraine Support Team (UST) розробила навчальні презентації для дітей, які пояснюють, як працює енергосистема та чому іноді в Україні зникає світло. Матеріали також містять прості пояснення, як кожен може використовувати енергію ефективніше.

Ідея виникла не випадково. Уже третій рік росія системно атакує українську енергетичну інфраструктуру. Сьогодні ситуація виглядає спокійнішою, ніж у найскладніші періоди зими, але енергосистема все ще працює під значним тиском: частина потужностей зруйнована, а атаки тривають.

У таких умовах енергетика стає не лише технічним питанням, а й питанням культури користування ресурсами.

Більшість дітей (та й дорослих) сприймають світло як щось, що просто з’являється після натискання кнопки. Насправді ж за цим стоїть складна система електростанцій, мереж та диспетчерського управління. Особливо вразливою система стає у пікові години споживання — коли мільйони людей одночасно вмикають побутову техніку та енергоємні прилади. Коли частина цієї системи пошкоджена, навіть невеликі зміни у поведінці споживачів можуть допомогти зменшити навантаження на мережу.

Саме тому важливо починати пояснювати ці речі з дитинства. Звички користування ресурсами формуються рано — і саме вони визначають, як суспільство буде споживати енергію через 10–20 років.

Нові навчальні матеріали пояснюють дітям простими словами:

• звідки береться електроенергія
• як працює енергосистема
• чому іноді виникають відключення
• що таке енергоефективність
• і які прості дії допомагають економити енергію без втрати комфорту.

Наприклад, у презентаціях пояснюється, що використання LED-ламп може зменшити споживання електроенергії у 5–6 разів, а побутова техніка високого класу енергоефективності споживає на 25–80% менше електрики.

Матеріали розроблені у форматі інтерактивних презентацій, щоб їх можна було використовувати у школах, громадах або на освітніх заходах.

Презентації для перегляду та завантаження доступні за посиланнями :

• Чому немає світла (6-11 класи)
• Коли світла буде більше…(6-11 класи)
• Все про світло + міні-гра наприкінці (1-5 класи)

Сьогодні енергетична стійкість країни залежить не лише від нових електростанцій або відновлення мереж. Вона також залежить від того, наскільки свідомо суспільство використовує ресурси.

І починати формувати цю культуру найкраще з молодого покоління.

Саме тому поширення енергетичної грамотності серед дітей може стати одним із найпростішими та водночас найефективніших кроків до більш стійкої енергосистеми України.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

• 1
• 2
• …
• 4
• 5