Повномасштабна війна змінила роль громад в енергетиці. Якщо раніше їхні завдання переважно зводилися до оплати енергоресурсів і забезпечення роботи комунальних підприємств, то сьогодні на місцевому рівні необхідно одночасно готуватися до тривалих відключень, зберігати життєво важливі послуги та планувати розвиток власної енергетичної інфраструктури.

Ці питання обговорювали під час XI Business & Legal Energy Forum, організованого видавництвом «Юридична практика». Фінальна сесія форуму була присвячена інвестиціям у нову енергетику: ролі громад і бізнесу, перспективам децентралізованої генерації, механізмам державної підтримки та умовам, необхідним для реалізації енергетичних проєктів.

У дискусії взяла участь Олена Колтик, голова Ukraine Support Team та керівниця сектору енергетики BRDO. У своєму виступі вона зосередилася на тому, як громадам поєднати кризову готовність із довгостроковим інвестиційним плануванням.

Мегавати ще не означають стійкість

Розвиток розподіленої генерації є одним із ключових напрямів посилення української енергосистеми. Проте сама наявність нових потужностей на території громади ще не гарантує, що під час блекауту лікарня, водоканал або котельня отримають необхідну електроенергію.

Енергетичні установки можуть виконувати різні функції. Одні працюють на загальну мережу, інші забезпечують власне споживання підприємства, а треті мають підтримувати автономну роботу критично важливих об’єктів. Кожна з цих моделей потрібна, але їхній внесок у стійкість громади є різним.

«Кількість встановлених мегаватів ще не дорівнює енергетичній стійкості громади. Важливо розуміти, які саме послуги збережуться під час блекауту, яку частину критичних потреб ми зможемо покрити та скільки часу система працюватиме автономно», — наголосила Олена Колтик.

Тому оцінювати готовність громади лише за переліком генераторів, когенераційних установок чи сонячних електростанцій недостатньо. Потрібно знати, чи запуститься обладнання під реальним навантаженням, чи має об’єкт необхідну схему підключення, на скільки годин вистачить палива або накопиченої енергії та чи готовий персонал діяти в кризовому режимі.

План стійкості: від переліку обладнання до сценаріїв роботи громади

План енергетичної стійкості має починатися не з бажаного переліку нового обладнання, а з оцінки фактичного стану громади. Необхідно визначити, які послуги мають зберігатися за будь-яких умов, які об’єкти їх забезпечують, як ці об’єкти залежать один від одного та яке мінімальне навантаження необхідно покрити.

При цьому йдеться не лише про формальний перелік критичної інфраструктури. Під час тривалого блекауту громаді потрібні вода, тепло й медична допомога, але також зв’язок, транспорт, аптеки, магазини та спроможність місцевого бізнесу продовжувати роботу. Відмова одного елемента може спричинити каскадні наслідки для інших систем.

Якісний план стійкості має включати:

• оцінку критичних послуг і необхідного для них енергетичного навантаження;
• інвентаризацію наявної генерації, систем накопичення, запасів палива та схем підключення;
• аналіз взаємозалежностей між об’єктами водо-, тепло- та електропостачання, зв’язку, медицини й транспорту;
• сценарії відключень різної тривалості та чіткі алгоритми дій;
• визначення відповідальних осіб, порядку перемикання й можливостей взаємодопомоги;
• мінімальний безпечний режим для водоканалів і теплопостачальних підприємств, який дозволить зберегти обладнання або коректно зупинити систему;
• регулярні тестові запуски резервного обладнання під навантаженням.

Таку картину доцільно відображати в паспорті енергетичної стійкості громади, а виконання заходів — контролювати за допомогою системи актуального моніторингу.

До найближчого опалювального сезону неможливо повністю перебудувати місцеву енергетичну систему. Однак уже зараз громади можуть перевірити готовність обладнання, запаси палива, схеми перемикання та дії персоналу, а також усунути найбільш небезпечні прогалини.

Два горизонти планування: кризова готовність і довгостроковий розвиток

Плани енергетичної стійкості відповідають на термінове питання: як громада працюватиме під час кризи та збереже мінімально необхідний обсяг послуг. Але вони не повинні підміняти довгострокове енергетичне планування.

Для цього вже існує інший інструмент — місцевий енергетичний план (МЕП). Він має формувати цілісну картину споживання енергії в громаді, визначати напрями розвитку генерації та мереж, заходи з енергоефективності, можливості використання відновлюваних джерел і систем накопичення, а головне — створювати основу для інвестиційного портфеля.

План стійкості та МЕП мають різні часові горизонти, але повинні спиратися на спільні дані та доповнювати один одного:

• план енергетичної стійкості визначає критичні потреби, резерви, кризові сценарії, алгоритми дій і першочергові заходи;
• місцевий енергетичний план задає довгострокову траєкторію розвитку енергетики громади та формує послідовність інвестиційних проєктів.

МЕП не повинен залишатися формальним документом або переліком обладнання, на яке громада планує знайти бюджетне чи донорське фінансування. Його практична цінність полягає в переході від загальних намірів до портфеля технічно й економічно обґрунтованих рішень: із визначеними об’єктами, очікуваним ефектом, орієнтовною вартістю, моделлю реалізації та можливими джерелами фінансування.

Саме така послідовність — дані, аналіз, пріоритезація, підготовка документації та залучення фінансування — дозволяє перетворити енергетичне планування на інструмент реальних змін.

Об’єднаний попит — ресурс громади для залучення інвестора

Сьогодні громади часто пропонують інвестору земельну ділянку для розміщення нового енергетичного об’єкта. Проте їхня потенційна роль значно ширша.

Водоканал, теплопостачальні підприємства, лікарні, заклади освіти, адміністративні будівлі та місцевий бізнес уже формують значний попит на енергію. Якщо його належно оцінити й об’єднати, громада може запропонувати інвестору не лише майданчик, а й прогнозований обсяг споживання та перспективу довгострокових домовленостей про закупівлю енергії.

«Один із недооцінених ресурсів громади — її об’єднаний попит на енергію. Він може стати основою для партнерства з приватним бізнесом: у звичайних умовах установка працюватиме за економічно життєздатною моделлю, а під час кризи зможе забезпечити визначені потреби громади», — зазначила Олена Колтик.

Такий підхід може стати основою для розвитку енергетичних спільнот, у яких місцева влада, комунальні підприємства, бізнес і мешканці спільно виробляють, споживають або обмінюються енергією. Водночас кожен проєкт має пройти технічну та економічну оцінку. Розподілена генерація не повинна встановлюватися лише заради показника потужності — для неї необхідно заздалегідь визначити функцію, споживачів, модель роботи в нормальних і кризових умовах та джерело повернення інвестицій.

Від хаотичних запитів — до підготовлених проєктів

Одна з основних перешкод для залучення коштів полягає не лише в нестачі фінансування, а й у недостатній підготовленості самих проєктів. Інвестору або фінансовій установі потрібна зрозуміла відповідь на питання: хто споживатиме енергію, яким буде попит, як проєкт підключатиметься до мереж, якою є його економіка, хто нестиме відповідальність за реалізацію та як розподілятимуться ризики.

Тому планування має завершуватися не документом, а пакетом проєктів, готовність яких поступово підвищується: від концепції й попереднього техніко-економічного аналізу — до визначення організаційної моделі, підготовки проєктної документації та фінансування.

Це потребує нової архітектури роботи на місцевому рівні: єдиних підходів до оцінки потреб, зіставних даних, прозорої пріоритезації та зв’язку між планами громад, регіональним рівнем і державними програмами підтримки.

Для Ukraine Support Team принципово важливо, щоб громади переходили від окремих закупівель і ситуативних запитів до системної моделі: розуміння власних потреб, оцінки наявних ресурсів, визначення пріоритетів і підготовки проєктів, здатних залучити фінансування.

Енергетична стійкість у такій моделі — це не лише здатність пережити наступний блекаут. Це спроможність громади управляти своїм енергетичним майбутнім: зберігати базові послуги під час кризи, скорочувати витрати, залучати бізнес і послідовно реалізовувати обґрунтовані інвестиційні рішення.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.